ПОСТАНОВА
Іменем України
24 лютого 2020 року
Київ
справа №826/19276/16
адміністративне провадження №К/9901/48407/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Національного банку України
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Губської О.А., Літвіної Н.М.)
у справі №826/19276/16
за позовом Національного банку України
до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа ОСОБА_1
про визнання протиправними постанов державного виконавця про накладення штрафу.
І. Історія справи
У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича від 25 листопада 2016 року №52827435 і від 19 грудня 2016 року №52827435 про накладення штрафу.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 5 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог Національного банку України відмовив.
Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 лютого 2018 року позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 6 березня 2018 року апеляційну скаргу скаржника залишив без руху. В цій ухвалі суд встановив, що норми статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") є спеціальними відносно статті 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення. Разом з тим, позивач звернувся з апеляційною скаргою з порушенням десятиденного строку на оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року, який відраховувався апеляційним судом з дня отримання копії рішення. Проте, позивач не обґрунтував причини пропуску десятиденного строку на оскарження рішення і не порушив питання про поновлення строків на апеляційне оскарження.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції запропонував апелянту протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 лютого 2018 року у справі №826/19276/16, в якій зазначити поважні підстави для поновлення строку.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, на виконання цієї ухвали скаржник подав заяву про поновлення строку для подання апеляційної скарги, в якій зазначив, що копію оскаржуваного рішення позивач отримав 7 лютого 2018 року, однак, вважає, що строк на оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 лютого 2018 року не пропущено, оскільки строк на оскарження рішення становить тридцять днів. Одночасно, апеляційний суд зробив висновок, що скаржник не зазначив поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З огляду на це, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2018 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
У касаційній скарзі Національний банк України просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження й направити справу для продовження розгляду до того ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Зокрема, скаржник зазначає, частина третя статті 298 КАС України (щодо залишення апеляційної скарги без руху і права на звернення із заявою про поновлення строку) не передбачає жодних винятків для можливості застосування статті 287 КАС України (щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця) при залишенні апеляційної скарги без руху. Вказує, що апеляційна скарга була подана ним з дотриманням вимог статті 295 КАС України, яка передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. До того ж, зазначає, що заяву про поновлення відповідного строку він подав, однак суд у відкритті апеляційного провадження відмовив.
ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що позивач подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження, який встановлено частиною шостою статті 287 КАС України. Крім того, на думку третьої особи, позивачем не зазначено жодної поважної причини пропуску на апеляційне оскарження, отже апеляційний суд цілком правомірно відмовив позивачу у поновленні такого строку і відкритті апеляційного провадження.
Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга Національного банку України у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.