ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа №826/5793/16
адміністративне провадження №К/9901/6948/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзеров А.А., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Генерального штабу Збройних Сил України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р. (суддя - Донець О.Є.) у справі №826/5793/16 (К/800/6304/17) за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій,
встановив:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправною відмову Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%;
-зобов`язати видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу, до якої включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60%.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017р., позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%.
Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 із зазначенням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017р. на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.
У травні 2017р. Генеральний штаб Збройних Сил України (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017р.) звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р. у справі №826/5793/16 (К/800/6304/17) з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У заяві відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016р., ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017р. та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р. та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування заяви відповідачем надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.10.2016р. (К/800/22106/16), в якій, на думку заявника, суд по-іншому застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, в обґрунтування незаконності ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р., відповідач звертає увагу на її невідповідність висновкам Верховного Суду України, висловленим у постанові від 15.10.2013р. у справі № 21-368а13 та від 15.07.2014р. у справі № 21-234а14.
Ухвалою Верховного Суду України від 09.06.2017р. відкрито провадження за вказаною заявою.
19.07.2017р. до Верховного Суду України надійшли заперечення ОСОБА_1 на заяву Генерального штабу Збройних Сил України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р., в якому останній просив відмовити Генеральному штабу Збройних Сил України у задоволенні заяви про перегляд судових рішень у справі №826/5793/16.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції після 15.12.2017р., матеріали заяви передано до Верховного Суду.
Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що відповідно до витягу з наказу Міністерства оборони України від 01.10.2015р. №736 (по особовому складу) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, полковника ОСОБА_1, заступника начальника відділу планування організаційно-планового управління Центрального ракетно-артилерійського управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров`я). Вислуга років у ЗС: календарна - 25 років 02 місяці; пільгова 27 років.
Наказом командира військової частини А2513 (по стройовій частині) від 31.10.2015р. №251 ОСОБА_1 з 31.10.2015р. виключено із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на облік до Солом`янського районного у місті Києві військового комісаріату. Виплачено надбавку в розмірі 15% посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 90% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 45% місячного грошового забезпечення, додаткову щомісячну грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення з 01 по 31.10.2015р.
Позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену йому відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Після звільнення з військової служби у запас, відповідач надав позивачу довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останні 24 місяці без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, що передбачена Постановою КМУ №889.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, з посиланням на ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-ХІІ (далі- Закон №2262-ХІІ), а також висновки Верховного Суду України висловлені у постанові від 20.10.2015р. у справі №21-2942а15, виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
У заяві про перегляд відповідач посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 43 Закон № 2262-ХІІ у спорах, предметом яких є оцінка правомірності дій відповідачів щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №889, до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії.
Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 43 Закон №2262-ХІІ, при вирішенні спорів, предметом яких є включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №889, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.10.2016р. (К/800/22106/16), наданій як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ №889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно з ч. 3 ст. 63 Закону №2262-ХІІ.
Водночас, у рішенні, про перегляд якого подано заяву, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, передбаченої Постановою КМУ №889, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.