ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/2200/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
за участю помічника судді, який тимчасово виконує обов`язки секретаря судового засідання: Мірошниченка К. Є.,
за участю представників сторін:
позивача - Рівного Є.О. (адвоката), Вегери А.А. (адвоката),
відповідача - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Карапетяна А.Р. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корора"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 (судді: Пашкіна С. А., Зубець Л. П., Сітайло Л. Г.) і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 (суддя Бойко Р. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корора"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Закритого акціонерного товариства "Корвет",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц-Транс",
про визнання недійсним договору іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корора" (далі - ТОВ "Корора") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), в якому просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір іпотеки від 09.10.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазуром Р.Л. та зареєстрований за № 1283.
1.2. В обґрунтування позову ТОВ "Корора" посилається на частину 4 статті 6, пункт 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" та зазначає, що в оскаржуваному договору відсутні відомості про земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, зокрема, не зазначено кадастрового номеру такої земельної ділянки. Наголошує, що предметом іпотеки є об`єкт незавершеного будівництва, тому обов`язково в іпотеку мали бути передані права на земельну ділянку. Позивач вказує, що в договорі іпотеки неправильно відображено строк виконання основного зобов`язання. Крім того зазначає, що ним було укладено договір іпотеки від 09.10.2013 під впливом помилки в результати введення його відповідачем в оману, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним також на підставі статей 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2019 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Корора" до ПАТ "КБ "Надра" про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено повністю.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Корора" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №910/2200/19 залишено без змін.
2.3. Суди, з посиланням на статті 215, 203, 204 Цивільного кодексу України, частину 4 статті 6, пункт 3 частину 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку", статтю 120 Земельного кодексу України, виходили із того, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів недійсність договору іпотеки.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 та рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 910/2200/19, ТОВ "Корора" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційного скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019, справу № 910/2200/19 направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 2, 86, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на неповноту апеляційного перегляду та вважає, що не на всі доводи апеляційної скарги наведено мотиви їх відхилення. Зазначає, що в суді першої та апеляційної інстанції не було належним чином здійснено повідомлення всіх учасників справи, що в силу положень частини 3 статті 277, пункту 5 частини 1, частини 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для направлення справи на новий розгляд. ТОВ "Корора" зазначає про порушення судами норм матеріального права, зокрема, частини 4 статті 6, пункту 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку". Наголошує, що оспорюваний договір іпотеки не містить усіх істотних умов (відсутній кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки). Скаржник зазначає про те, що судами не взято до уваги того, що при укладенні договору іпотеки, існували вже рішення судів про стягнення заборгованості з позичальника, натомість, відповідач увів ТОВ "Корора" в оману, зазначивши кінцевий термін виконання основного зобов`язання таким чином, щоб задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.
4. Касаційне провадження
4.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Корора" у справі № 910/2200/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Багай Н. О., суддя - Дроботова Т. Б., суддя - Зуєв В. А., що підтверджується витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2019.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2019 касаційну скаргу ТОВ "Корора" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 910/2200/19 залишено без руху до 29.11.2019.
4.3. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Корора" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 910/2200/19, призначено розгляд у судовому засіданні на 26.12.2019.
4.4. У судовому засіданні 26.12.2019 представником ТОВ "Шольц-Транс" заявлено клопотання про повернення касаційної скарги ТОВ "Корора". Суд, з`ясувавши думку представників учасників справи, установив відсутність передбачених статтею 292 Господарського процесуального кодексу України підстав для повернення касаційної скарги, відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Шольц-Транс".
4.5. У судовому засіданні 26.12.2019 представником ТОВ "Шольц-Транс" заявлено клопотання про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу та прийняття відзиву на касаційну скаргу. Суд, з`ясувавши думку представників учасників справи, задовольнив клопотання ТОВ "Шольц-Транс".
4.6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.12.2019 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Корора" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 910/2200/19 до 30.01.2020.
4.7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2020 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Корора" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 910/2200/19 до 31.01.2020.
4.8. У зв`язку з участю судді Дроботової Т.Б. як доповідача у засіданні на тему: "Новели антирейдерського законодавства" автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Корора" у справі № 910/2200/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Багай Н. О., суддя - Чумак Ю. А., суддя - Зуєв В. А., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2020.
4.9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2020 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Корора" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 910/2200/19 до 06.02.2020.
4.10. ТОВ "Корора" 06.02.2020 звернулося із заявою про відвід судді Чумака Ю. Я. у справі № 910/2200/19 з посиланням на сумнів щодо правильності порядку визначення судді для розгляду справи № 910/2200/19.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2019 визнано заявлений ТОВ "Корора" відвід судді Чумака Ю. Я. у справі № 910/2200/19 необґрунтованим. Справу № 910/2200/19 передано для вирішення питання про відвід в порядку частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України. Оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги з розгляду касаційної скарги ТОВ "Корора" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 910/2200/19 до 13.02.2020.
На підставі автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.02.2019 заяву ТОВ "Корора" про відвід судді Чумака Ю. Я. у справі № 910/2200/19 передано судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Львову Б.Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Корора" про відвід судді Чумака Ю. Я. у справі № 910/2200/19.
4.11. ТОВ "Корора" 13.02.2020 звернулося із клопотанням про відкладення розгляду справи. У клопотанні судом було відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України.
4.12. ТОВ "Корора" 13.02.2020 звернулося із клопотанням передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на частину 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши клопотання ТОВ "Корора" про передачу справи № 910/2200/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, враховуючи таке.
Згідно з частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
ТОВ "Корора" не наведено жодних доводів, які дають підстави для висновку про наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а Верховний Суд таких підстав не вбачає, тому клопотання ТОВ "Корора" задоволенню не підлягає.
4.13. За змістом пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням заявленого при розгляді касаційної скарги відводу, клопотань та заяв, а також, зважаючи на комплексність правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Судами попередніх інстанцій установлено, що між ТОВ "Корора" (іпотекодавець) та ПАТ "КБ "Надра" (іпотекодержатель) 09.10.2013 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазуром Р.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1283, (далі - договір іпотеки).
4.2. Відповідно до умов договору іпотеки іпотекодавць з метою забезпечення виконання зобов`язання з повернення ПАТ "КБ "Надра" кредитних коштів, відсотків за користування кредитними коштами, що отримані Закритим акціонерним товариством "Корвет" (далі - ЗАТ "Корвет") від ПАТ "КБ "Надра" за кредитним договором про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 25/5/2007/840-К/84, укладеного 15.08.2007 між ПАТ "КБ "Надра" та ЗАТ "Корвет", та кредитною угодою №21/1/2004/840-Е/40, укладеною 12.03.2004 між ПАТ "КБ "Надра" та ЗАТ "Корвет", включаючи всі додаткові угоди (додаткові договори) до них, що укладені на дату набуття чинності цим договором та будуть укладені у майбутньому, передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - майновий комплекс готелю "Алушта", загальною площею 7400,8 кв.м, розташований за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Жовтнева, буд. 50, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу 75/100 частин майнового комплексу від 05.09.2013 та договору купівлі-продажу 25/100 частин майнового комплексу від 05.09.2013, розташований на земельній ділянці площею 0,77913 га та складається з таких будівель і споруд: основне, матеріал - керамзитобетон, загальною площею 7 400,8 кв.м., за планом літера А; навіс, матеріал - бет.сст., за планом земельної ділянки, літера а 1; ганок (у кількості 4 одиниці); сходи; балкони; склад, матеріал - бет., за планом земельної ділянки літера Б (не прийнятий в експлуатацію).
4.3. Предметом іпотеки є майновий комплекс площею 7 400,8 кв.м, який складається із таких будівель і споруд: основне, площею 7 400,8 кв.м (літ А), ганок, ганок, ганок, ганок, сходи, балкони, склад (літ Б) (не прийнято в експлуатацію) (пункт 1.1 договору іпотеки).
4.4. Згідно з інформаційною довідкою від 08.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно майновий комплекс готелю "Алушта" площею 7 400,8 кв.м. зареєстровано в реєстрі під реєстраційним номером 149865701103.
4.5. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для визнання недійсним договору іпотеки.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
5.2. Предметом спору є вимога про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між позивачем та відповідачем.
5.3. Відповідно до приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків та вад його складових елементів: незаконність змісту правочину, невідповідність та відсутність правосуб`єктності учасників правочину, неспрямовність правочину на настання правових наслідків, невідповідність волевиявлення внутрішній волі, недотримання форми правочину.
5.4. Згідно з приписами статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Тому, звертаючись із позовом про визнання недійсними правочинів, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення цих обставин відсутні підстави для задоволення позову.
5.5. У цій справі, звертаючись із позовом, позивач у якості правових підстав визнання спірного правочину недійсним зазначив: частину 2 статті 5, частину 4 статті 6, пункт 3 частини 1 статті 18, частину 2 статті 18 Закону України "Про іпотеку", частину 1 статті 230, статтю 229, частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
5.6. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:
- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Отже, вимогами щодо предмета договору іпотеки нерухомого майна законодавець визначив належність такого майна іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання; можливість іпотекодавця розпорядитися ним; наявність реєстрації права власності нерухомого майна як окремого, виділеного у натурі об`єкта права власності.