ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 914/133/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання: Мірошниченка К. Є.,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - Яніва М. І.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Цімка П. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Самбірської міської ради Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірське автотранспортне підприємство 14608"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (колегія суддів: Желік М. Б., Бонк Т. Б., Орищин Г. В.) і рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 (колегія суддів: Чорній Л. З., Артимович В. М., Цікало А. І.) у справі
за позовом Приватного підприємства "Самбіравтотранс"
до Самбірської міської ради Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірське автотранспортне підприємство 14608"
про визнання нечинним та скасування пункту 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 № 18 "Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду",
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У січні 2017 року Приватне підприємство "Самбіравтотранс" (далі - ПП "Самбіравтотранс") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Самбірської міської ради про визнання нечинним і скасування пункту 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 № 18 (далі - рішення від 14.03.2006) "Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду" в частині затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок і надання в оренду терміном на 5 років Відкритому акціонерному товариству "Самбірське АТП-14608" (далі - ВАТ "Самбірське АТП-14608") земельних ділянок площею 1,0151 га (у т. ч. ділянка № 1 площею 0,7485 га - приміська автостанція, ділянка № 2 площею 0,2666 га - міжміська автостанція), розташованих по АДРЕСА_1, для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що рішення від 14.03.2006 прийнято із порушенням вимог законодавства про порядок надання в оренду земельної ділянки на конкурсній основі та із порушенням прав позивача, оскільки на спірній земельній ділянці розміщено належне позивачеві на праві власності нерухоме майно.
1.3. Заперечуючи проти позову, Самбірська міська рада послалася на те, що оспорюване рішення прийнято органом місцевого самоврядування із дотриманням вимог земельного законодавства і прав позивача не порушує, оскільки на спірній земельній ділянці будь-яких споруд, власником яких не є ВАТ "Самбірське АТП-14608", немає.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 (судді: Галамай О. З., Крупник О. В., Щигельська О. І.) у позові відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що позовна вимога щодо визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок в оренду без визнання недійсним самого договору оренди землі, укладеного на виконання такого рішення, не виконує функцій захисту прав особи та є неефективним способом захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. Крім того, дію такого ненормативного акта індивідуальної дії вичерпано фактом його виконання, цей акт може бути предметом судового оскарження лише у комплексному поєднанні із вимогою про визнання недійсним правовстановлюючого документа, виданого на підставі такого оскаржуваного акта.
2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 (судді: Матущак О. І., Малех І. Б., Плотніцький Б. Д.) рішення місцевого господарського суду від 07.06.2017 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову повністю. Визнано недійсним (незаконним) і скасовано пункт 2.5 рішення від 14.03.2006 у частині затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок і надання в оренду терміном на 5 років ВАТ "Самбірське АТП-14608" земельних ділянок площею 1,0151 га (у т. ч. ділянка № 1 площею 0,7485 га - приміська автостанція, ділянка № 2 площею 0,2666 га - міжміська автостанція) по АДРЕСА_1 для обслуговування будівель і споруд автостанції та платної автостоянки. Здійснено розподіл судових витрат.
Апеляційний господарський суд виходив із того, що оспорюване рішення в оскарженій частині прийнято із порушенням норм земельного законодавства щодо надання в оренду земельної ділянки на конкурсній основі та порушує права позивача. Суд також зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ґрунтується на вимогах законодавства.
2.3. Постановою Верховного Суду від 27.11.2018 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі № 914/133/17, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Ухвалюючи зазначену постанову, Верховний Суд виходив із того, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.
Однак місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, викладеного не врахував, оцінки спірним правовідносинам у контексті наведеного не надав, помилково застосував норми матеріального права, фактично ухилився від вирішення спору по суті, пославшись лише на неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права.
При цьому, переглядаючи справу в апеляційному порядку та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, як і місцевий господарський суд під час ухвалення судового рішення, дійсних прав учасників справи стосовно предмета спору не з`ясував; достеменно не дослідив та не перевірив, чи розташовано нерухоме майно, власником якого є позивач (придбане позивачем за договором купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002), саме у межах спірної земельної ділянки, наданої в оренду "ВАТ "Самбірське АТП-14608" згідно з оспорюваним рішенням, а отже не з`ясував та не дослідив, чи порушуються права і законні інтереси позивача оспорюваним рішенням ради або навпаки, що у цьому випадку має суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі з огляду на предмет і підстави заявленого позову.
Також Верховним Судом зазначено, що, як убачається із матеріалів справи, відповідач упродовж усього розгляду спору наголошував, зокрема, що на спірній земельній ділянці, наданій в оренду ВАТ "Самбірське АТП-14608", немає будь-якого нерухомого майна, власником якого є позивач, а тому Самбірська міська рада Львівської області правомірно розпорядилася цією земельною ділянкою, передавши її у користування зазначеній юридичній особі для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки. Однак наведені доводи у повному обсязі судами оцінено не було.
2.4. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 914/133/17, позовні вимоги ПП "Самбіравтотранс" до Самбірської міської ради Львівської області задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним (незаконним) та скасовано пункт 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 № 18, в частині затвердження технічної документації по інвентаризації земельних ділянок і наданні в оренду терміном на 5 років ВАТ "Самбірське АТП-14608" площею 1,0151 га (в т.ч. ділянка № 1 площею 0,7485 га приміська автостанція, ділянка №2 площею 0,2666 га - міжміська автостанція) по АДРЕСА_1, для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що, як свідчать матеріали даної справи, ПП "Самбіравтотранс" неодноразово зверталося до Самбірської міської ради Львівської області із заявами про передачу земельної ділянки площею 1,07 га по АДРЕСА_1 у користування для належної організації роботи підприємства. А саме, господарські суди установили, що у матеріалах справи наявні заяви ПП "Самбіравтотранс" до Самбірської міської ради від 10.04.2002, 10.07.2002 (тобто, до дати прийняття першого спірного рішення № 17 від 26.12.2002) та від 08.07.2003 і 29.08.2005, загалом за змістом про надання у безоплатне користування або на умовах оренди з урахуванням вимог статті 120 Земельного кодексу України, спірної земельної ділянки, оскільки на ній знаходиться нерухоме майно, що належить підприємству на праві власності. Оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення в органі місцевого самоврядування на розгляді перебували заяви ПП "Самбіравтотранс" і ТОВ "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" щодо надання однієї і тієї ж земельної ділянки, господарські суди дійшли висновку, що Самбірська міська рада Львівської області всупереч чинних на той час норм законодавства не призначила та не провела аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки. При цьому судами установлено та зазначено, що на момент прийняття спірного рішення власником приміщення автостанції за адресою: м. Самбір, АДРЕСА_1, загальною площею 76,1 кв.м було і є ПП "Самбіравтотранс".
3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на них
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/133/17, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулася Самбірська міська рада Львівської області із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/133/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги Самбірська міська рада Львівської області зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, а тому ці рішення є незаконними, необґрунтованими і підлягають скасуванню. Також Самбірська міська рада Львівської області зазначає, що порушення прав позивача оскаржуваним рішенням не відбулося, оскільки його нерухоме майно знаходиться на суміжній земельній ділянці, у приватизації якої Самбірська міська рада жодних перешкод не вчиняла.
При цьому, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не виконали вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2019 у цій справі, а саме достеменно не дослідили та не перевірили, чи розташоване нерухоме майно, власником якого є ПП "Самбіравтотранс", у межах спірної земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" згідно з оспорюваним рішенням. З огляду на викладене, Самбірська міська рада Львівської області вважає, що господарські суди попередніх інстанцій помилково застосували частину 4 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
3.2. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/133/17, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/133/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на неналежних доказах. Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи належно не дослідили та не перевірили, чи розташоване нерухоме майно, власником якого є ПП "Самбіравтотранс", у межах спірної земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" згідно з оспорюваним рішенням, тобто суди не виконали вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у цій справі, що призвело не неправильного вирішення справи. При цьому, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій помилково застосували частини 4, 5 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Скаржник також зазначає, що в період з 24.10.2002 до 15.04.2004 власником нежитлових будівель по АДРЕСА_1 була ОСОБА_1. Наголошує. Що суди не дослідили звернень позивача про передачу спірної земельної ділянки у користування та не дослідили обставин, за яких вони були подані.
3.3. У відзиві на касаційні скарги ПП "Самбіравтотранс" просить залишити касаційні скарги без задоволення, оскаржувані рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін, а справу передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, ПП "Самбіравтотранс" зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про передачу земельної ділянки у користування для належної організації роботи підприємства. ПП "Самбіравтотранс" також зазначає, що, як власник нерухомого майна, мало та має "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснювати майнове право, що може бути реалізовано у вигляді "права на користування земельною ділянкою", використання якої є невід`ємною складовою ефективного здійснення права власності на нерухоме майно.
4. Розгляд касаційних скарг та установлені судами обставини справи
4.1. Верховний Суд установив, що у прохальній частині відзиву на касаційні скарги, ПП "Самбіравтотранс" просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак на підтвердження зазначеного клопотання, ПП "Самбіравтотранс" не наведено жодного обґрунтування такої необхідності, а лише міститься посилання на частину 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши клопотання ПП "Самбіравтотранс" про передачу справи № 914/133/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, враховуючи таке.
Згідно з частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
ПП "Самбіравтотранс" не наведено жодних доводів, які дають підстави для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а Верховний Суд таких підстав не вбачає, тому клопотання ПП "Самбіравтотранс" задоволенню не підлягає.
4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії I-ЛВ № 000172 від 25.04.2001, виданим на підставі рішення Самбірської міської ради народних депутатів від 21.01.2000 № 14, Самбірській автобусній станції Львівського територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту надано у постійне землекористування земельну ділянку площею 1,07 га.
4.3. Відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002, укладеного між Відділом комунального майна Самбірської міської ради та ПП "Самбіравтотранс", позивач придбав у власність приміщення - будівлю автостанції у АДРЕСА_1, з чотирнадцяти кімнат, загальною площею 76,1 кв. м.
4.4. У пункті 1.2 вказаного Договору зазначено, що право власності на приміщення переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Договір посвідчено 31.01.2002 приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Дмитришин К. К. та зареєстровано в реєстрі за № 419. В пунктах 5.4 та 13.1 цього Договору визначено, що покупець зобов`язаний укласти цивільно-правову угоду відносно користування земельною ділянкою під купленим об`єктом приватизації згідно з вимогами діючого Земельного кодексу України. Зміст статті 120 Земельного кодексу України нотаріусом покупцю роз`яснено.
4.5. Господарськими судами зазначено, що в матеріалах справи міститься свідоцтво на власність від 31.01.2002 за реєстраційним номером 30, видане відділом комунального майна Самбірської міської ради, на майно цілісного майнового комплексу приміщення міських автокас загальною площею 76,1 кв. м, АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності позивача на будівлю автостанції підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Самбірським міжміським БТІ 19.04.2004 за № 3369490.
4.6. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що в подальшому відповідно до договору дарування від 24.10.2002 це нежитлове приміщення подароване позивачем фізичній особі ОСОБА_1 . При цьому рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24.06.2005 у справі № 2-1111/2004 визнано недійсним Договір дарування приміщення-будівлі автостанції, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 24.10.2002, укладеного між ПП "Самбіравтотранс" та ОСОБА_1 . Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. У рішенні зазначено, що згідно зі статтею 59 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Про факт визнання Договору дарування недійсним та повернення приміщення будівлі-автостанції в попередній правовий стан позивач повідомляв відповідача у зверненні з проханням надати земельну ділянку від №35 від 29.08.2005.
4.7. Відповідно до пункту 3.1 Статуту ПП "Самбіравтотранс", зареєстрованого Самбірською міською радою 16.11.2001 за № 0037, метою діяльності підприємства є надання ефективних та якісних послуг населенню у сфері транспортних перевезень.
4.8. Для належної організації роботи підприємства ПП "Самбіравтотранс" звернулось до Самбірської міської ради із проханням № 001 від 10.04.2002 передати в користування або безоплатну оренду земельну ділянку в існуючих межах - 1,07 га.
4.9. Господарськими судами зазначено, що в матеріалах справи наявне аналогічне звернення позивача № 003 від 10.07.2002. На звернення ПП "Самбіравтотранс" № 003 від 10.07.2002 Самбірська міська ради листом №2/19-11/454-995/3-29 від 15.08.2002 повідомила позивача, що територія автостанції надана в постійне користування ВАТ "Львіватотранс", тому надання цієї території ПП "Самбіравтотранс" може бути розглянуте після вилучення її у ВАТ "Львіватотранс".
4.10. Також 16.08.2002, розглянувши письмове звернення ПП "Самбіравтотранс" № 002 від 10.04.2002, Самбірська міська рада рішенням № 362 надала дозвіл на проведення капітального ремонту будівлі автостанції із заміною основних конструктивних елементів по АДРЕСА_1, на період ремонту тимчасово встановити збірний металевий павільйон.
4.11. Рішенням Самбірської міської ради Львівської області від 26.12.2002 № 17 надано ВАТ "Самбірське АТП-14608" в оренду терміном на 10 років земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1,05 га під автостоянку, та віднесено її до земель автотранспорту (п.2 рішення); зобов`язано правління ВАТ "Самбірське АТП-14608" виготовити технічну документацію та укласти договір оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (пункт 3 рішення) У рішенні № 17 від 26.12.2002 Самбірська міська рада посилається на лист ВАТ "Львівавтотранс" від 30.10.2002 про згоду на передачу території.
4.12. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що ПП "Самбіравтотранс" звернулось до Самбірської міської ради із листом № 010 від 08.07.2003, у якому просило винести на чергову сесію міської ради питання про відміну рішення № 17 від 26.12.2002 та передати ПП "Самбіравтотранс" в користування чи оренду земельну ділянку в АДРЕСА_1 в існуючих межах 1,07 га.
4.13. 01.03.2004 ПП "Самбіравтотранс" звернулось у Господарський суд Львівської області з позовом до Самбірської міської ради про визнання недійсним рішення Самбірської міської ради № 17 від 26.12.2002 та зобов`язання надати позивачу в оренду земельну ділянку в АДРЕСА_1, площею 1,05 га для здійснення статутної діяльності по наданню населенню автостанційних послуг. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.05.2004 у справі №1/122-16/38, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2005, в частині визнання недійсним пункту 2 оскаржуваного рішення у задоволенні позовних вимог відмовлено, а в частині вимог про зобов`язання надати земельну ділянку в оренду - провадження припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення). Не погоджуючись із прийнятою апеляційним судом постановою, позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яка ухвалою від 12.07.2006 задоволена частково, оскаржувані рішення суду першої та апеляційної скасовані, а справа повернута на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Згідно з інформаційною довідкою Львівського апеляційного господарського суду за вих. № 03-08/47/15 від 27.02.2015 дотепер місцезнаходження зазначеної справи невідомо.