1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду






Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 487/4002/11

провадження № 51-4286 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.,

суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренка Ю. Є.,

прокурора Руденко О. П.,

захисника Шептицького О. Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шептицького О. Г. на вирок Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150030000065, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився у м. Миколаєві, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2016 року за ч. 2 ст. 309 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, підставі ст. 75 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 186 КК та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 186 КК у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Вироком Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2019 року вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 червня 2018 року в частині призначення покарання ОСОБА_1 скасовано.

Призначено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186 КК покарання у виді у виді 6 місяців арешту.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2016 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 5 січня 2017 року близько 3 год знаходячись у квартирі АДРЕСА_2, умисно, з корисливого мотиву, відкрито, очевидно для потерпілого викрав мобільний телефон марки "Iphone 5S", який належав потерпілому ОСОБА_2, та, утримуючи викрадене майно при собі, покинув приміщення квартири, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 6 700 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Шептицький О. Г., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, просить скасувати вирок Миколаївського апеляційного суду від 27 червня 2019 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Захисник у поданій касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неналежним чином врахував ступінь суспільної небезпеки, тяжкість вчиненого злочину та особу винного.

Захисник вважає, що оскаржуваний вирок суду апеляційної інстанції та вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2016 року можуть виконуватись окремо.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Руденко О. П. вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні.

Захисник Шептицький О. Г., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 186 КК у касаційному порядку не оскаржуються.

Доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції неналежним чином врахував ступінь суспільної небезпеки, тяжкість вчиненого злочину та особу винного, не ґрунтуються на вимогах закону.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Статті 65-67 КК є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, які судами при призначенні покарання ОСОБА_1 попередніх інстанцій дотримано.

Згідно ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.


................
Перейти до повного тексту