Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 214/8846/14-ц
провадження № 61-38069св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2017 року у складі судді Ковтун Н. Г. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року у складі суддів: Барильської А. П.,
Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа -
ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 серпня 2006 року між акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк України", правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав кредит у розмірі
80 000,00 доларів США зі встановленою плаваючою процентною ставкою 4,49 % + FIDR за користування кредитом на строк до 22 серпня 2031 року.
На забезпечення виконання за вказаним кредитним договором 22 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого остання прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 всіх боргових зобов`язань перед банком. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань станом на 12 вересня 2014 року, утворилась заборгованість у розмірі 2 524 667,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 79 468,11 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 1 031 225,72 грн, заборгованості за відсотками - 17 809,62 доларів США (231 108,28 грн), пені - 1 262 334,00 грн.
З урахуванням викладеного, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 524 667,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2017 року позовну заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором станом на 12 вересня 2014 року у розмірі 2 524 667,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 79 468,11 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 031 225,72 грн, заборгованості за відсотками -
17 809,62 доларів США (231 108,28 грн), пені - 1 262 334,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із порушенням позичальником кредитного зобов`язання, яке забезпечене порукою, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв`язку із порушенням боржником кредитного зобов`язання, яке забезпечене порукою, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали цієї справи із Саксаганського районного суду м. Кривого Роду Дніпропетровської області та зупинено виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
У жовтні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року справу за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що банк звернувся до суду з пропуском позовної давності, оскільки з вимогою про дострокове виконання кредитного зобов`язання до ОСОБА_2 звертався 07 грудня 2008 року та до ОСОБА_2 - 16 квітня 2008 року, а з цим позов банк звернувся до суду у жовтні 2014 року. Заявник вважав, що судом першої інстанції порушено його право на захист у суді, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без його участі. А також до спірних правовідносин не застосовано позовну давність.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 серпня 2006 року між акціонерним комерційним банком "Райффайзен банк України", правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 80 000,00 доларів США зі встановленою плаваючою процентною ставкою 4,49 % + FIDR за користування кредитом на строк до 22 серпня 2031 року.
На забезпечення виконання за вказаним кредитним договором 22 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за умовами якого остання прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 всіх боргових зобов`язань перед банком.
Згідно із розрахунком, наданим банком, станом на 12 вересня 2014 року, банк зазначав заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі
2 524 667,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом -
79 468,11 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 1 031 225,72 грн, заборгованості за відсотками -
17 809,62 доларів США (231 108,28 грн), пені - 1 262 334,00 грн.
ОСОБА_2 було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про застосування позовної давності від 22 лютого 2018 року, до якого нею було долучено вимогу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" від 07 грудня 2007 року про дострокове повернення всієї суми кредиту.
Згідно із зазначеною вимогою заборгованість за цим кредитом, станом на
07 грудня 2007 року, складалась із: заборгованості за кредитом у розмірі
79 468,11 доларів США, заборгованості за відсотками - 3 670,72 доларів США та пені 7 027,75 грн (а. с. 6 т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою (стаття 546 ЦК України).
Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.