Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 204/3968/15-ц
провадження № 61-7639св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі відділення № 7 філії "Дніпропетровське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2016 року у складі судді Тітової І. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі -
ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") в особі відділення № 7 філії "Дніпропетровське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення коштів за строковим банківським вкладом.
Позовна заява мотивована тим, що 28 травня 2014 року між ним та
ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі відділення № 7 філії "Дніпровське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний"
№ 307231/8735/370-14 в національній валюті із сумою вкладу 250 000,00 грн, строк дії з 28 травня 2014 року до 02 червня 2015 року під 25,10 % річних.
На виконання умов договору ним здійснено зарахування коштів на відкритий на його ім`я рахунок в установі банку, але банк у порушення вимог договору не повернув грошові кошти після закінчення строку дії вкладу. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб сплачено граничний розмір компенсації суми вкладу у розмірі 200 000,00 грн, тому він звернувся до суду за захистом порушених прав.
Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі відділення № 7 філії "Дніпровське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на свою користь 113 163,45 грн із яких: сума вкладу у розмірі 50 000,00 грн за мінусом отриманого граничного розміру компенсації (200 000,00 грн); нараховані відсотки - 4 355,54 грн; 3 % річних - 3 452,07 грн; інфляційні втрати - 1 500,00 грн; пеня - 8 917,82 грн; відсотки за прострочений строк повернення коштів за вкладом - 28 767,13 грн;
3 % річних - 316,44 грн; інфляційні втрати - 2 400,00 грн; пеня - 817,47 грн; відсотки за прострочений строк повернення коштів за вкладом -
2 636,98 грн; моральна шкода - 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 10 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 11 січня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із прийняттям
17 вересня 2015 року постанови правління Національного банку України
№ 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", відповідно до якого в банку з 18 вересня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію, зазначене унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів, ураховуючи вимоги статей 34, 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки в
ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" 17 вересня 2015 року розпочато процедуру ліквідації, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, а саме 10 березня 2016 року, у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, а тому обґрунтовано вважав неможливим стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити його позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження рішення Красногвардійського районного суду
від 10 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської обласні від 21 вересня 2017 року. Відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить будь-які обмеження щодо звернення вкладника чи власника рахунку до суду за захистом своїх порушених законних прав та не встановлює підстав припинення майнових прав вкладників на зазначені кошти. Він не має можливості отримати зі своїх депозитних рахунків грошові кошти саме з вини відповідача, що є порушенням діючого законодавства України, але зазначеного не було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, які підлягають скасуванню.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"
в особі відділення № 7 філії "Дніпропетровське регіональне управління"
ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" № 307231/8735/370-14 в національній валюті із сумою вкладу 250 000,00 грн, строк дії з 28 травня
2014 року під 25,10 % річних (а. с. 6).
Відповідно до пункту 6 договору-заяви про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" від 28 травня 2014 року після закінчення строку, визначеного пунктом 1 цього договору-заяви, вклад повертається вкладникові у порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями пунктом 5.2 основних умов (а. с. 6).
Строк дії договору-заяви закінчився 02 червня 2015 року, однак банк у строки та на умовах, визначених договорами, не повернув ОСОБА_1 грошові кошти та не виплатив нараховані відсотки.
24 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом 200 000,00 грн, що не заперечується сторонами
(а. с. 89, 90).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" було вирішено розпочати процедуру виведення АТ "Банк "Фінанси та Кредит" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року.
Постановою правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 банківську ліцензію відкликано та банк вирішено ліквідувати.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка