Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 202/8728/14-ц
провадження № 61-36045св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року у складі суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С., та додаткове рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року у складі суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 27 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № SAMDN03000015636338, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 100 тис. грн зі сплатою 21,60 % річний з кінцевим терміном повернення, який співпадає строком дії кредитної картки. Відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 29 лютого 2012 року у розмірі 212 906 грн 21 коп., а саме: 100 тис. грн - тіло кредиту, 96 155 грн 89 коп. - проценти, 6 135 грн 74 коп. - комісія за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина), 10 114 грн 58 коп. - штраф (процентна складова). Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 202 905 грн 21 коп.
28 серпня 2015 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла уточнена позовна заява про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 17 травня 2015 року у розмірі 391 408 грн 05 коп., із яких: 100 тис. грн - тіло кредиту, 266 081 грн 63 коп. - проценти, 6 211 грн 76 коп. - комісія за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина), 18 614 грн 66 коп. - штраф (процентна складова).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів наявності заборгованості за даним кредитним договором. Так, у наданій позивачем виписці із особового рахунку містяться суперечності між надходженнями готівки та балансовим залишком на картці. ОСОБА_1 заявив про застосування строку позовної давності, однак суд позбавлений можливості встановити, яка саме частина заборгованості опинилася за межами строку позовної давності, оскільки із наданих банком розрахунків цього не вбачається. Крім того, фактично нарахована відсоткова ставка (52,8 % на рік) не відповідає процентній ставці, встановленій кредитним договором (21,6 %). Позивачем не надано доказів правомірності нарахування даної відсоткової ставки. Із наданих банком виписок із карткового рахунку не зрозуміло, на яку суму заборгованості, в якому розмірі та яким чином розраховувалися відсотки.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 212 906 грн 21 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, внаслідок порушення умов договору ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 212 906 грн 21 коп., що підлягає стягненню із боржника. Згідно первинного розрахунку заборгованості останній платіж ОСОБА_1 здійснив 20 серпня 2009 року, а до суду з позовом банк звернувся 21 березня 2012 року, отже, в межах строку позовної давності.
Додатковим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року додатково стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 178 501 грн 84 коп.
Додаткове рішення мотивовано тим, що на момент винесення рішення судом апеляційної інстанції позивачем були подані докази щодо заборгованості за кредитним договором відповідача у розмірі 391 408 грн 05 коп., а ухвалено рішення судом про стягнення заборгованості у розмірі 212 906 грн 21 коп.,тому необхідно додатково стягнути заборгованість в розмірі 178 501 грн 84 коп.Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне заяву банку про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційних скарг
У касаційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати рішення та додаткове рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги мотивовано тим, що судами не виконано вимоги ухвал суду касаційної інстанції, якими скасовано попередні рішення у справі, зокрема не перевірено розрахунки боргу, правильність нарахування процентів, не з`ясовано підстави збільшення кредитного ліміту до 100 тис. грн. Крім того, строк дії картки згідно укладеного договору становить до 31 серпня 2008 року, а тому у 2012 році банк звернувся із позовними вимогами поза межами строку позовної давності, заявленої ним у суді першої інстанції.
(2) Позиція позивача
У запереченні на касаційну скаргу банк зазначає, що строк позовної давності у спорі не минув, оскільки в Умовах надання банківських послуг, які позивач визнав складовою кредитного договору, визначено, що строк дії договору відповідає строку дії картрахунку. Відповідач не подавав до банку заяви про закриття картрахунку, а тому строку дії договору не закінчився.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Суди установили, що 27 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної карти № SAMDN03000015636338, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 100 тис. грн зі сплатою 21,60 % річних з кінцевим терміном повернення, який співпадає зі строком дії кредитної картки. Строк дії картки встановлено до 31 серпня 2008 року.
Вирішуючи спір, суди виходили із того, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що Умови і правила надання банківських послуг, Правила користування платіжними картками становлять складову кредитного договору.
Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.