Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 393/104/18
провадження № 61-10907св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) -ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Кіселика С. А., від 22 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 25 березня 2008 року ОСОБА_2 взяла у нього в борг грошові кошти в сумі 50 000 грн, про що було складено відповідну розписку.
З метою повернення наданої позики 29 листопада 2017 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 вимогу про погашення боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу. Зазначена вимога була отримана ОСОБА_2 02 грудня 2017 року, однак залишена нею без задоволення.
Посилаючись на те, що добровільно повертати грошові кошти згідно договору позики від 25 березня 2008 року ОСОБА_2 відмовляється, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в загальному розмірі 180 909, 09 грн, з яких: 50 000 грн позичені кошти, 116 015 грн - інфляційні втрати, 14 894, 09 грн - три проценти річних від простроченої суми боргу за період з 25 березня
2008 року по 27 лютого 2018 року.
Заперечуючи проти позову, в квітні 2018 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору позики грошових коштів від 25 березня 2008 року, в частині одержання нею грошових коштів в сумі 40 000 грн, та застосування наслідків недійсності правочину.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що фактично вона отримала від ОСОБА_1 позику в розмірі 10 000 грн на придбання житла, а саме - будинку АДРЕСА_1 .
Стверджує, що на час укладення оспорюваного правочину перебувала під впливом тяжкої обставини, а саме власник будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 вимагала повністю сплатити кошти за купівлю житлового будинку в сумі 12 500 грн, або виселятись.
Оскільки таку суму коштів ОСОБА_2 в позику ніхто не надавав, вона звернулася до ОСОБА_1, який займається обробітком землі. На вимогу останнього, як гарантію, що земля буде у нього в постійному користуванні, вона перебуваючи під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, отримавши 25 березня 2008 року позику в сумі
10 000 грн, написала розписку про отримання позики нібито в сумі
50 000 грн. При цьому, зазначила, що в разі неповернення позики передає йому належний їй пай у користування. Також, вона віддала ОСОБА_1 оригінал державного акту на право приватної власності на належну їй земельну ділянку (пай) та в цей же день надала ОСОБА_1 безстрокову довіреність на право володіння, користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою, з правом отримувати від її імені належні їй кошти згідно договору оренди.
Отримані в позику кошти в сумі 10 000 грн вона разом з чоловіком
ОСОБА_4 передала 31 березня 2008 року власнику будинку
ОСОБА_3 , в якості повного розрахунку за проданий будинок.
Вважаючи, що борг перед ОСОБА_1 погашений відповідач 22 лютого 2017 року припинила дію довіреності від 25 березня 2008 року.
29 листопада 2017 року ОСОБА_1 надіслав на її адресу вимогу про повернення боргу у розмірі 50 000 грн з урахуванням штрафних санкцій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Рачкелюка Ю. В., від 05 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 180 909, 09 грн, які складаються з 50 000 грн суми боргу, 116 015 грн інфляційних втрат, 14 894, 09 грн 3% річних. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи вимоги первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що 25 березня 2008 року між сторонами було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50 000 грн. Відповідач умови договору позики від 25 березня
2008 року не виконала, борг не повернула, а тому з неї підлягає стягненню сума боргу згідно договору позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за період з 25 березня 2008 року по 27 лютого 2018 року в загальному розмірі 180 909, 09 грн.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на вчинення оспорюваного договору позики під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, через загрозу втратити житло, не підтверджено належними і допустимими доказами. Також суд зазначив про пропуск відповідачем трирічного строку позовної давності, так як остання отримала кошти 25 березня 2008 року, а з позовом про визнання недійсним договору позики в частині визначення її розміру звернулася до суду лише 12 квітня 2018 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області
від 05 грудня 2018 року змінено.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 11 341, 01 грн, з яких: 11 021, 05 грн сума боргу, 54, 35 грн 3 % річних за прострочення сплати боргу, 265, 61 грн інфляційні втрати.
З мотивувальної частини рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2018 року виключено посилання на статтю 257 ЦК України, як на підставу відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 за спливом позовної давності.
В іншій частині рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2018 року залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Приймаючи постанову 22 квітня 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що з урахуванням умов щодо забезпечення виконання боргових зобов`язань, зазначених у розписці, ОСОБА_2 надала довіреність ОСОБА_1 від 25 березня 2008 року без встановлення строку її дії, згідно якої останній, зокрема, мав право одержувати належні їй кошти
(в тому числі орендну плату) і протягом 2012-2016 років одержав від
СФГ "Шевченко" орендну плату за користування належною ОСОБА_2 земельною ділянкою в загальній сумі 38 978, 95 грн, які залишилися у розпорядженні ОСОБА_1 і повинні враховуватись при обчисленні непогашеної суми боргу.
З урахуванням положень статті 625, частини другої статті 1049 ЦК України колегія суддів дійшла до висновку, що інфляційній втрати та 3 % річних мають нараховуватися через 30 днів з моменту отримання позичальником вимоги про повернення позики, тобто з 02 січня 2018 року по 27 лютого 2018 року.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та недоведеності зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , при цьому зазначивши, що пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, дійшов висновку про необхідність виключення із мотивувальної частини рішення висновків про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском позовної давності.
Короткий зміст вимоги касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати в частині вирішення первісного позову, залишивши в цій частині в силі рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області
від 05 грудня 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду
від 22 квітня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 393/104/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
В серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновків апеляційного суду.
ОСОБА_1 вважав, що в матеріалах справи відсутні заяви сторін про часткове припинення в силу положень статті 599 ЦК України зобов`язання за договором позики від 25 березня 2008 року, шляхом зарахування зустрічних вимог.
Вимог про повернення ним грошових коштів в сумі 38 978, 95 грн
ОСОБА_2 в суді не заявляла, а отже суд апеляційної інстанції самостійно, без заяв сторін, зменшив заявлену ним до стягнення суму боргу, у зв`язку із чим і перерахунок апеляційним судом інфляційних втрат та 3 % річних є помилковим.
Заявник зазначає, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області
від 05 грудня 2018 року та постанова Кропивницького апеляційного суду
від 22 квітня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору позики, в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу статті 400 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просила касаційну скаргу відхилити, а постанову Кропивницького апеляційного суду
від 22 квітня 2019 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно розписки від 25 березня 2008 року
ОСОБА_2 отримала в позику від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50 000 грн, у випадку неповернення яких зобов`язалася передати в користування ОСОБА_5 належний їй на праві власності земельний пай.
ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії Р1 № 333012 належить земельна ділянка площею 7, 28 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Інгуло-Кам`янської сільської ради.
25 березня 2008 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси у будь-яких підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності з приводу вчинення будь-яких юридично значимих дій, а саме, володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, площею 7, 28 га, яка належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії Р1 № 333012, укладати, вносити зміни, виконувати, а також розривати договори оренди, найму, емфітевзису, розписуватися за неї, одержувати належні їй гроші, у тому числі орендну плату.
Дія довіреності від 25 березня 2008 року (номер в реєстрі нотаріальних
дій 531) припинена 22 лютого 2017 року на підставі заяви довірителя про її скасування.
Листом від 22 лютого 2017 року ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про відкликання довіреності № 531, та просила повернути належний їй оригінал державного акту на право приватної власності на землю, а також надати копію договору оренди землі.
ОСОБА_1 29 листопада 2017 року направив на адресу ОСОБА_2 вимогу про погашення боргу за договором позики від 25 березня 2008 року, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних в загальному розмірі 298 044, 85 грн, протягом 7 днів з дня одержання цієї вимоги
Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 отримала вказану вимогу про погашення боргу
02 грудня 2017 року.
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факт одержання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 позики в розмірі 10 000 грн для придбання житлового будинку.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту, в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.