ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 343/859/17
провадження № 61-12650св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні об`єктом незавершеного будівництва.
В обґрунтування позову зазначила, що заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року визнано за нею право власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 (75% готовності), у порядку спадкування після батька ОСОБА_4 .
Вказує, що після смерті ОСОБА_4 її родичі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у незавершеному будівництвом житловому будинку облаштували своє житло, замінили замки у дверях і перешкоджають їй заходити до будинку. Вона неодноразово зверталася до них з проханням звільнити вказане майно, однак безрезультатно.
За таких обставин просила усунути їй перешкоди у користуванні об`єктом незавершеного будівництва - житловим будинком по АДРЕСА_1 (75% готовності), шляхом зобов`язання відповідачів надати ключі від вхідних дверей, звільнити будинок від своїх особистих речей та забезпечити безперешкодний доступ до нього.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 7 лютого 2019 року, ухваленим у складі судді Андрусіва І. М., з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 12 лютого 2019 року, ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій дійшов висновку про недоведеність чинення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перешкод ОСОБА_1 у користуванні спадковим майном.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 травня 2019 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 7 лютого 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Зобов`язано ОСОБА_2 і ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належними їй будівельними матеріалами, які використані в процесі будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, шляхом повернення ключів від вхідних дверей, звільнення незавершеного будівництва від їх особистих речей та надання безперешкодного доступу до приміщень даного об`єкта незавершеного будівництва.
Стягнено з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у дохід держави у відшкодування судового збору по 320 гривень з кожного та на користь ОСОБА_1 - по 480 гривень з кожного.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачі фактично проживають у незавершеному будівництвом житловому будинку по АДРЕСА_1 (75% готовності), чим перешкоджають позивачу у користуванні успадкованим нею майном, тому її права як власника підлягають судовому захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 травня 2019 року скасувати і залишити в силі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 7 лютого 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що позивач є власником лише будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, тому не має права вимагати усунення перешкод у користуванні самим житловим будинком, який є самочинним будівництвом і не введений в експлуатацію.
Вказала на недоведеність того, що вона і ОСОБА_2 чинять ОСОБА_1 перешкоди у користуванні успадкованим майном.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що факт проживання заявника і її сім`ї у незавершеному будівництвом житловому будинку по АДРЕСА_1 встановлений апеляційним судом та визнаний представником відповідачів. Крім того, у провадженні суду перебувала справа № 343/1547/17 за позовом ОСОБА_3 до неї про усунення від права на спадкування, у якій позивач свою позицію мотивувала тим, що постійно проживала з ОСОБА_4 на день його смерті і наразі продовжує проживати по АДРЕСА_1 .
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 29 серпня 2019 року зупинено виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 31 травня 2019 року до закінчення її перегляду касаційному порядку.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після ОСОБА_4 відкрилась спадщина на незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 (75% готовності).
Згідно з довідкою Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" від 7 жовтня 2016 року № 400 незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 площею 123,2 кв.м будується самочинно.
Відповідно до технічного паспорта на вказаний житловий будинок, виготовленого станом на 7 жовтня 2016 року, готовність об`єкта складає 75%, будинок збудований з цегли та гіпсоблоків, вкритий шифером, встановлені вікна та двері із дерева.
15 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно їй відмовлено.
Заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року визнано за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 (75% готовності), у порядку спадкування після батька ОСОБА_4 .
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_3, яка не брала участі у справі. Своє право на апеляційне оскарження рішення обґрунтувала тим, що суд визнав право власності на незавершений будівництвом житловий будинок, у якому проживає вона із сім`єю. Вказувала, що також є спадкоємцем ОСОБА_4, постійно проживала із ним по АДРЕСА_1, здійснювала за ним догляд, у той час як ОСОБА_1 від утримання батька ухилялась.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 серпня 2017 року заочне рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року скасовано і ухвалено нове про відмову у позові.
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 серпня 2017 року скасовано і залишено в силі заочне рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року.
Також суд апеляційної інстанції у цій справі встановив, що житловий будинок по АДРЕСА_1 не введений в експлуатацію, проте фактично використовується за призначенням, оскільки у ньому проживають відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із сім`єю. ОСОБА_1 дозволу та згоди на їх проживання у будинку не надавала і проти цього заперечує.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.