Постанова
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 756/3577/17
провадження № 61-16680св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі судді Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування позову вказував, що 23 лютого 2017 року наказом № 218-к "Про припинення безстрокового трудового договору" його було звільнено з посади соліста опери вищої категорії в ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" на підставі пункту девʼятого статті 36 КЗпП України.
Правовою підставою для прийняття спірного наказу є Закон України від 28 січня 2016 року № 995-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури". Вказаним нормативно-правовим актом внесено зміни до низки законодавчих актів України, зокрема до ст. 20 Закону України "Про театри і театральну справу". Відповідно до наведеної норми, трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладання контрактів.
На думку позивача, вказаний нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Тому вважає, що його звільнення було проведено без наявних на то підстав та є незаконним.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд поновити його на роботі у відповідача - ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" на посаді соліста опери вищої категорії з 24 лютого 2017 року; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 відмовився від укладання контракту, норма Закону, якою запроваджено обов`язкове укладання строкового контракту з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, не визнавалась неконституційною, в діях відповідача не встановлено порушення нормативно-регламентованої процедури прийняття наказу про припинення безстрокового трудового договору, на які вказує позивач, тому відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто.
Судове рішення мотивовано тим, що апелянтом у встановлений судом строк не було усунуто недоліків скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказане судове рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що вимога про стягнення заробітної плати та вимога про стягнення середнього заробітку є відмінними при вирішенні питання наявності підстав звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Вказана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01 липня 1949 року, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Таким чином, судом постановлена ухвала про повернення апеляційної скарги в порушення вимог статей 356, 357 ЦПК України, статті 5 Закону України "Про судовий збір", що є підставою для її скасування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору та надано час для усунення недоліків.