Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 554/9996/17
провадження № 61-43529св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, Державна казначейська служба України,
за участю прокурора прокуратури Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2018 року в складі судді: Кулешової Л. В., та постанову апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Прядкіної О. В., Хіль Л. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 квітня 2017 року через державну установу "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади позивач направив голові Національної поліції Князеву С. М. звернення з проханням в межах своїх повноважень вжити належних заходів реагування, направлених на виконання ухвали Полтавського районного суду від 29 грудня 2016 року щодо розшуку обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з подальшим їх затриманням та доставки до Полтавського районного суду. В свою чергу СУ ГУНП в Полтавській області 19 квітня 2017 року йому було надано відповідь про відсутність компетенції Національної поліції України встановлення контролю за роботою судів, в тому числі і щодо розгляду справ у суді. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо не пересилання за належністю відповідному органу чи посадовій особі його звернення та встановлено, що відповідь ГУПН в Полтавській області взагалі не містить відповіді на питання, поставлені позивачем ОСОБА_1 у зверненні від 01 квітня 2017 року.
27 квітня 2017 року через державну установу "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади позивач направив звернення до начальника ГУНП в Полтавській області Беху О. В. прохання ініціювати своєчасне здійснення процесуальних дій щодо збирання доказів з виконанням або прийняттям в розумні строки, проведення відповідної комплексної перевірки всіх обставин та фактів, викладених у листі Полтавської місцевої прокуратури від 19 квітня 2017 року № 131-173-16 з вжиттям відповідних заходів реагування з притягненням до відповідальності начальника СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області до дисциплінарної відповідальності. В свою чергу, СУ ГУНП в Полтавській області 10 травня 2017 року йому було надано відповідь про передання кримінального провадження № 12015170300001412 від 01 жовтня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення за частиною другою статті 345 КК України старшому слідчому Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Дорошенко Т. С. для подальшого проведення слідчих дій та виконання письмових вказівок. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року визнано протиправними дії ГУНП в Полтавській області щодо звернення ОСОБА_1 від 24 квітня 2017 року № ФИ-6827221.
20 травня 2017 року через державну установу "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади він направив звернення з проханням ініціювання своєчасного здійснення процесуальних дій щодо збирання доказів та проведення процесуальних дій, передбачених КПК України, що підтвердять протиправність дій ОСОБА_5 . Кожну процесуальну дію або процесуальне рішення просив виконати в розумні строки. СУ ГУНП в Полтавській області 10 травня 2017 року йому було надано відповідь про те, що кримінальне провадження № 12015170300001412 було закрито 22 травня 2017 року згідно пунтку 2 частини першої статті 284 КПК України. 02 червня 2017 року до прокуратури Полтавської області направлений лист з проханням скасувати постанову про закриття кримінального провадження та 06 червня 2017 року прокурором Полтавської місцевої прокуратури Запорожець Н. О постанова була скасована. Проте, 06 червня 2017 року слідчим СВ Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області Дорошенко Т. С. повторно будо прийнято рішення про закриття кримінального провадження. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року визнано протиправними дії слідчого управління ГУНП в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 20 травня 2017 року.
Позивач вказував, що внаслідок системної протиправної бездіяльності ГУНП в Полтавській області, яка встановлена судовим рішенням, ОСОБА_1 був вимушений відстоювати у судових засіданнях свої порушені права та інтереси, що завдало йому моральної шкоди в розмірі 10 000 000 грн. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, психоемоційних навантаженнях від протиправної системної бездіяльності відповідача. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією йому протипоказано психоемоційне навантаження, але він зазнав сильних хвилювань, які полягали у душевних стражданнях, у зв`язку з чим позивача було госпіталізовано до Полтавського обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, де він проходив лікування з 30 серпня 2017 року по 18 вересня 2017 року та йому встановлено діагноз - атопічний дерматит, викликаний через нервові перевантаження. Таким чином, суттєво погіршився його стан здоров`я.
ОСОБА_1 просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну шкоду у сумі 10 000 000 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2018 року допущено до участі в справі прокурора прокуратури Полтавської області.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду розмірі 2 000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, завданих бездіяльністю відповідача. Рішеннями суду, які набули чинності, встановлено противоправну бездіяльність ГУНП в Полтавській області. Наявний причинний зв`язкок між протиправною бездіяльністю ГУНП в Полтавській області, яка була встановлена рішеннями суду, та погіршенням стану здоров`я позивача. Суд першої інстанції, з урахуванням засад розумності, справедливості вважав стягнути компенсацію моральної шкоди у сумі 2 000 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності факту протиправності діянь ГУНП в Полтавській області при здійсненні ним своїх повноважень, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, та у відповідності до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, та наявності моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях позивача та погіршенні стану його здоров`я й перебуває у причинному зв`язку з незаконною бездіяльністю відповідача. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зваживши на характер правопорушення відповідача та обсяг завданої позивачеві моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 2 000 грн, що за обставин справи є достатньо справедливою сатисфакцією.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про завдання позивачу шкоди у 10 000 000 грн, як такої, що заподіяна внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, не відповідають фактичним обставинам справи та не є розумною сумою компенсації стверджуваної моральної шкоди. Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та враховані судом при вирішенні справи, а незгода позивача із визначеним судом розміром грошового відшкодування моральної шкоди сама по собі не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Аргументи учасників справи
У серпні 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилався на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували практику Європейського суду з прав людини. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Незважаючи на значну втрату працездатності (70 %), постійну необхідність у лікуванні та забороні психоемоційних навантажень, від яких у позивача погіршується стан здоров`я, ОСОБА_1 був змушений через судові процеси визнавати бездіяльність державного органу, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказаного принципу Головним управлінням Національної поліції в Полтавської області дотримано не було, що с суттєвим навантаженням на стан здоров`я для особи з 2-ю групою інвалідності та є фактично знущанням. Позивач є ветераном Національної поліції України, а відтак розраховував на захист держави по відновленню порушених прав та інтересів. Але всупереч очікуваним сподіванням Головне управління Національної поліції в Полтавській області не вжило належних заходів реагування та допустило бездіяльність встановлену судом, що не потребує доказування і всі ці очевидні фактори та події вплинули на погіршення здоров`я позивача внаслідок пережитих стресів, хвилювань та психоемоційних навантажень. У зв`язку з психоемоційними навантаженнями позивача було госпіталізовано до Полтавського обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, де він проходив стаціонарне лікування з 30 серпня 2017 року по 18 вересня 2017. Діагноз атопічний дерматит викликаний через часті нервові перевантаження і щоденні психологічні стреси, згідно рекомендацій лікарів Полтавського обласного клінічною шкірно-венерологічного диспансеру позивачу необхідно уникати нервових напружень.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 направив заяву, в якій вказував, що касаційну скаргу підтримує в повному обсязі. Заява мотивована тим, що відповідно до статті 1174 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, а на державу. Вказував, про необхідність врахування висновків, зроблених в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 у справі № 521/10640/15-ц (провадження № 61-1116св18) та від 25 квітня 2018 року у справі № 520/3307/16-ц (провадження № 61-6482св18).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.