Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 643/9245/18
провадження № 61-16732св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 березня 2019 року у складі судді: Майстренко О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 звернулась із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства та визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 18 червня 2018 року.
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у період з 2000 по 2008 рік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. За час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилася спільна дитина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. Але з врахуванням того, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровано не було, відомості про батька дитини ОСОБА_5 були записані за вказівкою матері згідно з частини першої статті 135 СК України. Таким чином, оскільки малолітній ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_4, але підтвердити факт батьківства з урахуванням зазначеного він не може, то питання прийняття спадщини неповнолітнього ОСОБА_2 знаходиться у безпосередній залежності від визначення біологічного батьківства померлого над ОСОБА_2
26 червня 2018 року ОСОБА_1 в інтересах та від імені неповнолітнього сина звернулась до приватного нотаріуса Харківського району Гаража Н. П. із заявою про прийняття спадщини, за якою була заведена спадкова справа. При цьому у ОСОБА_4 є ще один син - відповідач ОСОБА_3, який не визнає факту споріднення з малолітнім ОСОБА_2, а саме - того, що померлий ОСОБА_4 є їх спільним батьком.
Крім того, померлому ОСОБА_4, як члену гаражного кооперативу, належить на праві власності гараж в гаражному кооперативі "Северный", що розташований за адресою АДРЕСА_1, але правовстановлюючі документи на зазначений гараж відсутні, що унеможливлює оформлення права на спадщину на зазначене нерухоме майно.
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 просила:
встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть від 18 червня 2018 року серія НОМЕР_1 ) є рідним батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
внести зміни до актового запису № 3270 від 30 серпня 2006 року зробленого в Книзі реєстрації народжень міського відділу реєстрації актів цивільного стану № 3 Харківського обласного управління юстиції про народження дитини ОСОБА_2, уродженця м. Харкова, а саме в графі "батько" вказати " ОСОБА_4, громадянин України";
визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на Ѕ частину нерухомого майна, а саме - гаражу, що зареєстрований за ОСОБА_4 та розташований в гаражному кооперативі АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах та від імені свого малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково.
Встановлено факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть від 18 червня 2018 року серія НОМЕР_1 ) є рідним батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова (код НОМЕР_2 ). Внесено зміни до актового запису № 3270 від 30 серпня 2006 року зробленого в Книзі реєстрації народжень міського відділу реєстрації актів цивільного стану № 3 Харківського обласного управління юстиції про народження дитини ОСОБА_2, уродженця м. Харкова, а саме в графі "батько" вказано " ОСОБА_4 , громадянин України". У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за життя визнавав ОСОБА_2 своїм сином та проживав разом з ОСОБА_1 у період з 2000 по кінець серпня 2006 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з якою вони вели спільне господарство, проживаючи за місцем реєстрації ОСОБА_1, а в подальшому в с. Циркуни, разом добудовували будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та робили в ньому ремонт. Зазначені факти підтверджуються показами допитаних свідків, які підтвердили факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства разом з ОСОБА_1 у період з 2000 по 2006 року включно та фотокартками, що містяться в матеріалах справи. Тому позовні вимоги у частині встановлення факту батьківства ОСОБА_4 над ОСОБА_2 та внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину гаражу не підлягає задоволенню, у зв`язку з недоведеністю.
Апеляційний суд вказав, що висновки суду першої інстанції про походження ОСОБА_2 від ОСОБА_4 підтверджується також висновком експерта № 9/631СЕ-19 від 25 вересня 2019 року Харківського НДЕКЦ, складеного на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, яким встановлено, що ОСОБА_4 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_2 з ймовірністю 99,9999999993 %. Тому той факт, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 підтверджений належними та допустимими доказами, не спростований відповідачем.
Доводи ОСОБА_3 про те, що справа була розглянута з порушенням правил підсудності, суди відхилили, зазначивши, що справа була прийнята до провадження судом з додержанням правил підсудності, оскільки на момент відкриття провадження у справі, з огляду на зміст заявлених вимог, справа була підсудна Московському районному суду м. Харкова. Проте у процесі розгляду справи, а саме через 5 місяців після відкриття провадження у справі, з`ясувалось, що спірний гараж знаходиться в іншому гаражному кооперативі в Київському районі м. Харкова. Разом із тим, з метою забезпечення захисту прав малолітньої дитини, справа повинна бути розглянута судом у даному складі на підставі частини другої статті 31 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просив повністю скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди порушили норми процесуального права щодо правил підсудності, справа повинна була розглядатися Київським районним судом м. Харкова (за місцем реєстрації відповідача), а не Московським районним судом м. Харкова (за місцем знаходження спірного гаражу). Спірний гараж, який знаходиться у Московському районі м. Харкова, ОСОБА_6 не належав.
Вказує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки зробив висновок про доведеність факту батьківства на підставі фотокарток, відеозаписів та показами свідків, які були допитані в судових засіданнях. Хоча згідно висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц, належним доказом може бути лише висновок судової генетичної експертизи. Апеляційний суд порушив норми процесуального права щодо строку подачі доказів. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року задоволено клопотання позивача про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи. Проте із таким клопотанням позивач у суду першої інстанції не звертався та саме позивач має нести ризики за невчинення процесуальних дій.
Звертає увагу, що висновок експерта від 25 вересня 2019 року № 9/631СЕ-19 є суперечливим, необ`єктивним, однобоким, та таким, що складений з грубими порушеннями статей 77-79, 102, 104, ЦПК України, та викликає обґрунтовані сумніви щодо повноти, законності та неупередженості експерта під час проведення експертизи, та не може бути врахований як доказ у справі. Експерт під час складання висновку вийшов за межі предмету позову та досліджував питання, що не входить в предмет доказування у справі. Крім того виникає питання щодо походження зразків біологічного матеріалу ОСОБА_4, оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а експертиза була призначена більше року потому.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 є законним представником свого сина ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у період з 2000 по 2008 рік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство.
Під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилася спільна дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровано не було, відомості про батька дитини ОСОБА_5 були записані за вказівкою матері згідно з частини першої статті 135 СК України.