Постанова
Іменем України
17 лютого2020 року
м. Київ
справа № 757/4111/13-ц
провадження № 61-37688сво18
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Висоцької В. С., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,
Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк";
відповідачі: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Ексім";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Писанця В. А. від 01 серпня
2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А., від 14 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2009 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом, який було уточнено,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Ексім" (далі - ТОВ "Фактор Ексім"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 04 червня 2007 року між
акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі -
АКІБ "УкрСиббанк", банк), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк",
та товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "З КОМ" (далі - ТОВ "ВКФ "З КОМ"), яке у подальшому було перейменовано на ТОВ "Фактор Ексім", було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11158105000. Відповідно до умов вказаного договору банк зобов`язався надати, а відповідач - прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит у валютах, вказаних у цьому договорі, у формі кредитної лінії, встановленої в базовій валюті, що дорівнює 30 000 000,00 доларів США. Строк повернення вказаної суми кредиту було встановлено терміном не пізніше 04 грудня 2008 року, зі сплатою 10 % річних за користування кредитними коштами. Кредитування позичальника здійснювалося шляхом надання окремих частин кредитних коштів у будь-якій валюті, що передбачена цим договором, у межах ліміту кредитної лінії.
У подальшому між сторонами кредитного договору було укладено додаткові угоди до вищевказаного кредитного договору, за умовами яких,
крім іншого, погоджено у сторону збільшення зміну процентної стави
за користування кредитними коштами, збільшення суми кредитного ліміту до 40 000 000,00 доларів США, а також кінцевий термін повернення кредитних коштів - до 01 квітня 2009 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 20 листопада
2008 року укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався відповідати солідарно з позичальником за невиконання умов кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії від 04 червня
2007 року. 04 березня 2009 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору поруки від 20 листопада 2008 року, за умовами якої поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов`язання, яке забезпечується договором - 40 000 000 доларів США та погодив, що процентна ставка за користування кредитним коштами буде становити: 15% річних за кредитами у доларах США, 14% річних за кредитами у гривні, якщо інша ставка не буде встановлена згідно умов кредитного договору, а також погодив подовження кінцевого терміну виконання основного зобов`язання до 01 квітня 2009 року.
Позивач зазначав, що ТОВ "Фактор Ексім" у визначений договором строк взяті на себе зобов`язання належним чином не виконало, на вимоги банку не реагувало, як і поручитель, унаслідок чого станом на 27 жовтня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 24 904 092 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 198 640 018,93 грн.
Посилаючись на викладене, ПАТ "УкрСиббанк" просило суд стягнути на
його користь солідарно з ТОВ "Фактор Ексім" та ОСОБА_1 кредитну заборгованість за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 04 червня 2007 року у розмірі 24 904 092,04 доларів США, що еквівалентно 198 640 018, 93 грн та пеню у розмірі 14 671 526, 93 грн.
Короткий зміст судових рішень
Справа судами розглядалася неодноразово.
РішеннямПечерського районного суду м. Києва від 29 березня
2010 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно
з ОСОБА_1 та ТОВ "Фактор Ексім" на користь ПАТ "УкрСиббанк"
17 942 863,15 доларів США заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості
за кредитним договором та судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В частині стягнення з ТОВ "Фактор Ексім" на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості
за кредитним договором скасовано та закрито провадження у цій частині.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2011 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2010 року та рішення Апеляційного суду
м. Києва від 14 жовтня 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 червня
2011 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до
ОСОБА_1 відмовлено, а в частині вимог до ТОВ "Фактор Ексім" провадження у справі закрито.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня
2012 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно
з ТОВ "Фактор Ексім" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 904 092,04 доларів США, що станом на 27 жовтня 2011 року за курсом Національного банку України становить 198 640 018,93 грн та пеню у сумі 14 671 526,93 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Фактор Ексім" та ОСОБА_1 на користь
ПАТ "УкрСиббанк" судові витрати у розмірі 2 853 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 лютого 2013 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня
2015 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Фактор Ексім", ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 904 092,04 доларів США, що станом на 27 жовтня 2011 року за курсом Національного банку України складає
198 640 018,93 грн та пеню у сумі 14 671 526,93 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Останнім рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня
2017 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Стягнуто
з ТОВ "Фактор Ексім" на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість
за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії
у розмірі 24 904 092,04 доларів США, що еквівалентно 198 640 018, 93 грн, та 14 671 526 грн 93 коп. пені. У задоволенні решти позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 суд першої інстанції, врахувавши правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 10 вересня 2014 року у справі № 6-70цс14, визнав поруку припиненою внаслідок збільшення без згоди поручителя обсягу його відповідальності відповідно до частини першої статті 559 ЦК України. При цьому суд зазначив, що у пункті 2.1 договору поруки не конкретизовано, які саме зміни до кредитного договору можуть вноситись без згоди поручителя у майбутньому та позивачем не доведено, що поручитель надавав згоду на внесення змін до кредитного договору, передбачених додатковими угодами до кредитного договору № № 5, 6 від 04 грудня 2008 року та 28 січня 2009 року у частині зміни строку виконання кредитних зобов`язань й збільшення процентної ставки, що застосовується у зв`язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни у розмірі 30 % річних за кредитами у доларах США та 21 % річних за кредитами у гривні, а також на встановлення додаткової комісії за внесення змін до кредитного договору
у розмірі 2 тис. грн.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім"
про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Провадження у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім" про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін.
Скасовуючи рішення районного суду та закриваючи провадження у справі
в частині позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім" про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходив із того, що спірні правовідносини виникли між юридичними особами, одна з яких визнана банкрутом, а тому вимога щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Фактор Ексім" не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до господарського судочинства.
Щодо відмови у задоволенні позову банка до поручителя ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки порука ОСОБА_1 припинена внаслідок збільшення без його згоди обсягу відповідальності відповідно до частини першої статті 559 ЦК України. При цьому підписання ОСОБА_1 04 березня 2009 року додаткової угоди до договору поруки правового значення не має, так як обсяг відповідальності поручителя збільшено 04 грудня 2008 року без його згоди, а тому саме з цього часу порука припинена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову банка до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов банку в цій частині задовольнити.
Отже, ПАТ "УкрСиббанк" оскаржує рішення судів попередніх інстанцій лише в частині вирішення позову до поручителя ОСОБА_1, а тому судові рішення в іншій частині судом касаційної інстанції не перевіряються відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року поновлено ПАТ "УкрСиббанк" строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року та постанови Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2018 року. Відкрито касаційне провадження
у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
У серпні 2018 року справа надійшла на Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року заяву акціонерного товариства "УкрСиббанк" про відвід судді-доповідача Карпенко С. О. і суддів, які входять до складу колегії: Кузнєцова В. О. та Стрільчука В. А., від розгляду справи за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року заяву судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Карпенко С. О. про самовідвід задоволено. Справу за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Ждановій В. С.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року справу за позовом
ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 04 грудня 2019 року вищевказану справу передано на розгляд Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ПАТ "УкрСиббанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги пункт 2.1 договору поруки
від 20 листопада 2008 року, в якому містилась згода поручителя
ОСОБА_1 на внесення змін до кредитного договору у майбутньому, без додаткового укладення угод. Цей правочин не визнано недійсним. Суди також не врахували, що 04 березня 2009 року між банком та поручителем укладено додаткову угоду до договору поруки, відповідно до якої сторони вчинили дії, спрямовані на зміну зобов`язання, яке виникає із договору поруки, погодили нові умови такого зобов`язання. Після підписання додаткової угоди № 1 до договору поруки у ОСОБА_1 виникло зобов`язання виконувати зміненні умови кредитного договору.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 червня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ТОВ "ВКФ "З КОМ", яке у подальшому було перейменовано на ТОВ "Фактор Ексім", було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11158105000. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язався надати, а відповідач - прийняти, належним чином використовувати та повернути позивачу кредит у валютах, вказаних у цьому договорі, у формі кредитної лінії, встановленої в базовій валюті, що дорівнює 30 000 000,00 доларів США. Строк повернення вказаної суми кредиту було встановлено терміном не пізніше 04 грудня 2008 року, зі сплатою 10 % річних за користування кредитними коштами. Кредитування позичальника здійснювалося шляхом надання окремих частин кредитних коштів у будь-якій валюті, що передбачена цим договором, у межах ліміту кредитної лінії.
20 липня 2007 року позивач уклав з ТОВ "Фактор Ексім" додаткову угоду
№ 1 до кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії,
за умовами якої банком надано позичальнику кредит у формі кредитної лінії з лімітом 40 000 000,00 доларів США, у порядку та на умовах, зазначених
в основному договорі.
30 липня 2007 року між сторонами була також укладена додаткова угода
№ 2, відповідно до умов якої сторони домовилися викласти в іншій редакції преамбулу основного договору та адреси і реквізити сторін.
За період з 12 червня по 02 серпня 2007 року позичальнику було надано кредитні кошти у розмірі 40 000 000,00 доларів США.
20 листопада 2008 року з метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання ТОВ "Фактор Ексім" між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 236139.
Пунктом 2.1 договору поруки сторони погодили, що у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.
04 грудня 2008 року між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду № 5 до нього, згідно з умов якої змінено кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 30 січня 2009 року; встановлено нові відсоткові ставки за користування кредитними коштами: 15% річних за кредитами у доларах США, 14% річних за кредитами у гривні та нові ставки за користування кредитними коштами понад встановлений термін: 30% річних за кредитами у доларах США та 21% річних за кредитами у гривні.
28 січня 2009 року між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду № 6 до кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 17 лютого 2009 року, а також не пізніше 06 лютого 2009 року сплатити банку комісію за внесення змін до кредитного договору від 04 червня 2007 року у розмірі 2 тис. грн.
30 січня 2009 року згідно, укладеної між сторонами додаткової угоди № 7 до кредитного договору, сторони погодились викласти абзац 1.2.2 кредитного договору в наступній редакції: "1.2.2 Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше
01 квітня 2009 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 7.4,
9.2 цього договору"
04 березня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, відповідно до умов якої поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов`язання, яке забезпечується
договором - 40 000 000 доларів США та погодив, що процентна ставка за користування кредитним коштами буде становити: 15% річних за кредитами у доларах США та 14% річних за кредитами у гривні, якщо інша ставка не буде встановлена згідно умов кредитного договору, та погодили подовження кінцевого терміну виконання основного зобов`язання, а саме до 01 квітня 2009 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ "УкрСиббанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
У статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.