Постанова
іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 357/15368/18
провадження № 51-5017км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Чорної І.С.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110030004354, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово засудженого, останній раз 31 липня 2018 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1
ст. 185 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді 150 годин громадських робіт.
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік.
Згідно з вироком суду 09 листопада 2018 року приблизно о 22:40, ОСОБА_1 знаходячись на зупинці транспортного засобу по вул. Калініна в м. Біла Церква Київської області, повторно незаконно придбав наркотичний засіб - метадон. В подальшому, о 23:13 поруч із буд. № 2 за адресою: м. Біла Церква, вул. Ватутіна під час його особистого обшуку ОСОБА_1 працівниками поліції у лівій зовнішній кишені його куртки було виявлено та вилучено чотири згортки із фольги з вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якої обмежено - метадон, загальною масою 1,185 г, яку ОСОБА_1, незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок - без змін.
Вимоги і узагальнені доводи особи, що подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. На думку прокурора, положення ст. 75 КК щодо ОСОБА_1 застосовані неправильно, призначене йому покарання є явно несправедливим через м`якість. Вказує, що суд апеляційної інстанції, всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відповідним доводам апеляційної скарги прокурора належної оцінки не дав та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги, викладені в касаційній скарзі, просив скаргу задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину,
за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 309 ККу касаційній скарзі не оспорюються.
Згідно з приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні і достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, й навести мотиви на їх задоволення чи спростування.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор,
не погодившись із ухваленим вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій навів доводи щодо м`якості призначеного покарання та виклав вимогу про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Вказував на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК.
Апеляційний суд погодився з рішенням районного суду в частині призначеного
ОСОБА_1 покарання із застосуванням до нього ст. 75 КК та вказав про правильність і справедливість виду й розміру цього покарання, однак аргументів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування
ст. 75 КК судом апеляційної інстанції воскарженому рішенні апеляційний суд не навів.
Як визначено в ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження
для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.