ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2020 року
Київ
справа №643/5597/19
адміністративне провадження №К/9901/35217/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г..
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №643/5597/19
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання дій незаконними та скасування постанов
за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року (прийняту колегією суддів у складі головуючого судді - Бартош Н.С., суддів: Ральченка І.М., Подобайло З.Г.)
ВСТАНОВИВ:
І Рух справи
1. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (надалі - позивачі), звернулися до Московського районного суду м. Харкова з зазначеним позовом та просили суд:
-визнати дії старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Світличного Даниїла Ігоровича щодо винесення постанови ВП №56765454 про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2018 року - незаконними;
-скасувати постанову старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13.07.2018р. про відкриття виконавчого провадження ВП №56765454;
-визнати дії заступника начальника Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трофімової Тетяни Миколаївни щодо винесення постанови по ВП №56765454 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 23.01.2019 року - незаконними;
-скасувати постанову заступника начальника Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області по ВП №56765454 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 23.01.2019 року;
-визнати дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Павличева Юрія Володимировича щодо винесення постанови ВП №56765670 про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2018 року - незаконними;
-скасувати постанову державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13.07.2018 р. про відкриття виконавчого провадження ВП №56765670, постанову від 31.07.2018 р. про розшук майна боржника, постанову від 31.07.2018 р. про арешт майна боржника.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відкриття виконавчих проваджень є протиправними, а оскаржувані постанови підлягають скасуванню.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 09 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк", заборгованість за кредитним договором у розмірі 961485,46 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк", судові витрати у розмірі 3654,00 грн.
4. Зазначене рішення до апеляційного суду не оскаржувалось, а тому набрало законної сили та Московським районним судом міста Харкова видані виконавчі листи лютого 2015 року, де зазначено, що строк пред`явлення до виконання встановлений до 21 січня 2016 року.
5. На підставі заяви ПАТ "Дельта Банк", постановою державного виконавця від 13 липня 2018 року відкрито виконавче провадження, боржником у якому є ОСОБА_2 . Постановами від 31 липня 2018 року оголошено у розшук майно боржника та накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_2 .
6. Також, на підставі заяви ПАТ "Дельта Банк" постановою державного виконавця від 13 липня 2018 року відкрито виконавче провадження, боржником у якому є ОСОБА_1 . Постановою від 23 січня 2019 року об`єднано виконавчі провадження № 52557398, № 56765454 у зведене виконавче провадження № 58184628.
Не погоджуючись з вказаними постановами та діями відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із вказаними вище позовними вимогами.
ІІІ ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Суд першої інстанції розглянувши подані сторонами документи і матеріали, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у виконавчих листах строк пред`явлення вказано до 21 січня 2016 року, із заявами про примусове виконання рішення стягувач звернувся 12 липня 2018 року. З урахуванням того, що 29 січня 2018 року виконавчий документ повертався стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущено, а тому дії відповідача щодо прийняття постанов у ВП № 56765454 та ВП № 56765670 про відкриття виконавчого провадження від 13 липня 2018 року є протиправними, з огляду на що постанови підлягають скасуванню. Також, суд першої інстанції виходив з того, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
IV ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в цій справі предметом спору є оскарження рішень та дій державного виконавця, які прийняті (вчинені) ним щодо виконання судового рішення у цивільній справі, на підставі якого видавалися виконавчі листи Московським районним судом м. Харкова.
10. Виходячи з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були відповідачами у цивільних справах та є боржником у зведеному виконавчому провадженні (за виконавчими листами у цивільних справах) з примусового виконання цих рішень, то справа щодо оскарження позивачем постанов державного виконавця, прийнятих під час здійснення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні щодо виконання судових рішень, ухвалених судами однієї юрисдикції, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
11. Враховуючи зазначене, прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі та скасував рішення суду першої інстанції.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
12. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
13. У касаційні скарзі позивач, серед іншого, зазначив, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Обґрунтовуючи зазначене твердження, зазначає, що позивачем оскаржувалася постанова про відкриття виконавчого провадження, в якій серед іншого зазначено, про стягнення виконавчого збору.
14. Скаржник посилається на практику Великої Палати Верховного Суду, що на думку позивача висловлена в подібних правовідносин та в якій визначено, що подібний спір потрібно розглядати за правилами адміністративного судочинства.
15. На думку позивача, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, тому помилково скасував постанову суду першої інстанції і закрив провадження у справі.
16. Третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі - ПАТ "Дельта Банк") надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що виконавцем правомірно було відкрито виконавче провадження оскільки, відповідно до нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені протягом трьох років. Третя особа наголошує на тому, що відповідно до статті 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу, як суд першої інстанції.
17. 1 ПАТ "Дельта Банк" зазначає, що відповідно до позовних вимог позивачів, вони були не згодні з діями виконавця ув`язку з пропуском строку, тому твердження позивачів, що ними також оскаржувалися постанови про стягнення виконавчого збору є безпідставним.
18. До суду касаційної інстанції також надійшов відзив від Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому зазначається, що судом апеляційної інстанції правильно визначена підсудність даного спору, оскільки, Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Оскільки, позивачами на заявлялася окрема вимога про оскарження постанова про стягнення виконавчого збору, що є підставою для звернення до відповідного адміністративної суду, то дана справа мала б розглядатися за правилами цивільного судочинства.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
19. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
20. Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
22. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
23. Положеннями статті 287 КАС України особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
24. Згідно з частиною 1 статті 287 КАС, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
25. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.