ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2020 року
Київ
справа №761/20017/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23430/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.)
у справі №761/20017/16-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення витрат на перевезення залізницею пасажирів пільгових категорій.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, а саме: не реєстрація за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по місту Бориспіль за вказаний період та не надсилання інформації про свої зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Бориспільської міської ради. Стягнути витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року в сумі 92 588,53 грн.
2. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради в частині невиконання вимог пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" - не реєстрації за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по місту Бориспіль Київської області та не надсилань інформації про свої зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Бориспільської міської ради. Стягнуто з управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року в сумі 58 246 грн.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
4. Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 5 лютого 2015 року між управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради та державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" було укладено договір про порядок відшкодування витрат за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Даний договір регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за фактично надані послуги по перевезенню приміським залізничним транспортом окремих категорій громадян, які постійно проживають у місті Бориспіль Київської області та мають право на пільговий проїзд згідно Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік".
6. Відповідно до даного договору позивач зобов`язується здійснювати пільгове перевезення передбачених чинним законодавством України окремих категорій громадян міста Борисполя які мають право на пільговий проїзд приміським залізничним транспортом, у відповідних обсягах та відповідно до законів України.
7. Відповідач зобов`язується перераховувати кошти для компенсації витрат по наданню послуг пільговикам з перевезення приміським залізничним транспортом у встановлених обсягах, в межах бюджетних асигнувань, відповідно до пункту 5 статті 46 та пункту 4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
8. План асигнувань на компенсацію за надання послуг пільговим категоріям громадян по перевезенню приміським залізничним транспортом на 2015 рік складає 183 000 грн, в тому числі 54 697,58 грн кредиторська заборгованість минулого року та 128 302,42 грн. видатки поточного року (пункт 3.6 договору).
9. 25 грудня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до якої у зв`язку зі збільшенням надходжень коштів на компенсацію за надання послуг пільговим категоріям громадян по перевезенню приміським залізничним транспортом, пункт 3.6 договору викладено у іншій редакції, відповідно до якої план асигнувань на 2015 рік складає 233 000 грн., в тому числі 54 697,58 грн кредиторська заборгованість минулого року та 178 302,42 грн - видатки поточного року.
10. Відповідно до звіту відповідача заборгованість за бюджетними коштами по пільговому проїзду станом на 1 січня 2016 року склала 58 246 грн.
11. Щомісяця позивач надсилав відповідачу розрахунок витрат на відшкодування збитків, пов`язаних з наданням пільг та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, за які надаються пільги. Так, відповідно до акту звіряння розрахунків станом на 1 січня 2016 року було профінансовано 174 754 грн, з яких 120 056,58 грн - фінансування за поточний рік, 54 697,58 грн - погашення заборгованості за минулі роки.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за 2015 рік в межах дії договору від 5 лютого 2015 року казначейством профінансовано 120 056,42 грн, зареєстровано за 2015 рік зобов`язань на суму 178 302,42 грн, тому заборгованість відповідача за 2015 рік склала 58 246 грн, що підтверджується перевіреними звітами про заборгованість за бюджетними коштами та звітами про надходження та використання коштів загального фонду за 2015 рік. Решта суми, яку просить стягнути позивач, знаходиться поза межами дії договору між сторонами.
13. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій. У межах дії договору від 5 лютого 2015 року відповідач отримав субвенції у розмірі 120 056,42 грн і в межах цієї суми належним чином виконав свої зобов`язання.
14. Також апеляційний суд зазначив, що відповідачем були зареєстровані зобов`язання за 2015 рік на суму 178 302,42 грн, з яких 58 246 грн - додаткові зобов`язання, що підтверджується звітом про надходження та використання коштів загального фонду за 2015 рік. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, вважає його таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
16. Наголошує на тому, що у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету порушено право публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі, що в свою чергу дає підстави вважати протиправною бездіяльність відповідача.
17. Позивач також відзначав що судова практика в даній категорії справ свідчить про те що відсутність коштів для належного виконання грошового зобов`язання не може бути підставою для звільнення від відповідальності, незалежно від підстав її виникнення. Чинним законодавством не врегульовано порядок проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають усі зобов`язання за укладеними договорами, проте вказане не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язання за укладеними договорами.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
19. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
23. Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України, зокрема, Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", а також постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354.
24. Відповідно до частини першої статті 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - БК України) видатки місцевих бюджетів, передбачені підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу до яких увійшли в тому числі серед інших - 4) соціальний захист та соціальне забезпечення: б) державні програми соціального захисту: компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.