Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 554/11815/15-ц
провадження № 61-37794св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня
2018 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 26 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1606/1007/45-002, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 39 950,00 доларів США зі сплатою 11,9 процентів річних на строк до
26 жовтня 2022 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 26 жовтня 2007 року між сторонами укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ "Сведбанк" відступило ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за вказаними правочинами, в порядку, обсязі та на умовах, визначених зазначеним договором.
Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість у розмірі
709 269,81 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 657 206,14 грн та заборгованість за процентами у розмірі 52 063,67 грн, позивач просив у рахунок погашення зазначеної заборгованості, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності на нерухоме майно за ПАТ "Дельта Банк".
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 січня 2018 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 20007 року № 1606/1007/45-002, укладеного між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 у розмірі 709 269,81 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру
АДРЕСА_2 , загальною площею 49,2 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 жовтня
2007 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А. В. за реєстровим номером 4581, шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на квартиру загальною площею 49,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 неналежно виконує свої зобов`язання за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 28 липня 2015 року становить 709 269,81 грн, а тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на квартиру
АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 січня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк". Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавством визначено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та за договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає підстави для висновку про обрання позивачем способу судового захисту, який не передбачено законом.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк", у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2018 року та залишити в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 січня 2018 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність у судовому порядку, оскільки відповідно до положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" такий спосіб захисту порушеного права не виключається, а отже відмова ПАТ "Дельта Банк" у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі майна у власність є обмеженням прав позивача на захист порушеного права та суперечить положенням статті 16 ЦК України, якою, серед інших, передбачено обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 07 вересня 2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 26 жовтня 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк, правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1606/1007/45-002, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 39 950,00 доларів США зі сплатою 11,9 процентів річних на строк до 26 жовтня 2022 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 26 жовтня 2007 року між сторонами укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Пунктом 11 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках передбачених основним зобов`язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним).
При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.
Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту договору тридцятиденний строк починає відлік з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя.