ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2020 року
Київ
справа №813/3905/14
адміністративне провадження №К/9901/13011/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року (судді: Сеник Р.П., Сапіга В.П., Попко Я.С.) у справі за позовом Державного підприємства "Львівугілля" до Державної фінансової інспекції у Львівській області про скасування в частині та визнання протиправною вимоги № 05-12м/2/85 від 08 травня 2014 року, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
Державне підприємство "Львівугілля" (далі ДП "Львівугілля", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Львівській області (далі ДФС, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати та визнати протиправною вимогу Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08 травня 2014 року №05-15м в частині абзацу 2 сторінки 4, абзацу 5 сторінки 7, абзацу 5 сторінки 6.
Позовні вимоги мотивує тим, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області безпідставно висунуто вимогу про повернення (перерахування) в дохід загального фонду відповідного бюджету за кодом бюджетної класифікації доходів "Інші надходження" кошти в сумі 14 946,9 тис. гривень використані не за цільовим призначенням.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що спірна вимога Державної фінансової інспекції жодним чином не порушує права позивача.
Зауважив, що у випадку, коли підприємство не скористається своїм правом добровільно вжити заходи щодо усунення порушення, тобто не виконає вимогу про усунення порушення, тільки після цього у Державної фінансової інспекції виникає право на звернення до суду.
При цьому послався на аналогічну позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою задоволені позовні вимоги. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08 травня 2014 року №05-15м/2/85 в частині абзацу 2 сторінки 4, абзацу 5 сторінки 7, абзацу 5 сторінки 6.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки Рахункової палати, які викладені в акті від 22 травня 2015 року № 04-10/179 спростовують вимоги Державної фінансової інспекції та вказують на неправомірність рішення суду першої інстанції.
При цьому зазначив, що відповідно до Закону України "Про Рахункову палату" Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням. Завданнями Рахункової палати є: здійснення контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України; організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Державна фінансова інспекція у Львівській області у касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі відповідач вказує на те, що акт Рахункової палати від 22 травня 2015 року № 04-10/179, отриманий позивачем після винесення постанови суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження.
Тому, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі доводів апеляційної скарги, чим порушив приписи статті 195 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року)
Скаржник зазначив, що Державна фінансова інспекція є єдиним державним органом, який здійснює державний фінансовий контроль саме за цільовим використанням коштів державного бюджету, а також здійснює контроль та вживає заходи щодо усунення виявлених порушень законодавства із застосуванням заходів впливу. Рахункова палата України такими повноваженнями не наділена.
Тому вказував на право органу державного фінансового контролю заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства у цій частині вона є обов`язковою до виконання.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на правомірність прийняття рішення судом апеляційної інстанції та відсутність підстав для його скасування.
Рух касаційної скарги
Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 14 січня 2016 року відкрив касаційне провадження на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року.
16 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Васильєва І.А. (судді) Пасічник С.С., Юрченко В.П.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року № 96/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді) Єресько Л.О., Соколов В.М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Державною фінансовою інспекцією у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Львіввугілля" (далі - ДП "Львіввугілля", підприємство, позивач) за період з 01 квітня 2010 року по 30 листопада 2013 року, якою встановлено порушення, що відображені в акті ревізії від 02 квітня 2014 року № 05-21/02.
За результатами ревізії, відповідно до частини сьомої статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ, Державною фінансовою інспекцією у Львівській області надіслано на адресу ДП "Львіввугілля" вимогу від 08 травня 2013 року №05-15м/3185 про опрацювання матеріалів ревізії та вжиття заходів щодо повного відшкодування збитків і усунення виявлених порушень.
Не погодившись із зазначеною вимогою, Державне підприємство "Львівугілля" звернулося до адміністративного суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Пункт 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" закріплює право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Порядок).