Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 606/2718/18
провадження № 61-15589св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дружбівська селищна рада Теребовлянського району Тернопільської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стасишина Миколи Володимировича на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2019 року у складі судді Марціцкої І. Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташківа Б. І., Хоми М. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання незаконним і скасування рішення селищної ради та визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Із зазначеним домогосподарством межує земельна ділянка площею 0,20 га, якою він відкрито, добросовісно та безперервно володіє та користується більше 20-ти років.
Вказану земельну ділянку він привів для придатного до ведення селянського господарства стану, а саме очистив від сміттєзвалища, чагарників, навіз ґрунту.
Він звернувся із заявою до Дружбівської селищної ради про передачу йому вказаної земельної ділянки у власність за набувальною давністю, однак на сесії селищної ради йому виділили у власність лише 0,05 га, а решту - 0,15 га залишили за селищною радою і перевели до земель запасу.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення селищної ради № 565 двадцять четвертої сесії сьомого скликання від 20 грудня 2017 року та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,20 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оспорюване рішення Дружбівської селищної ради від 20 грудня 2017 року № 565 прийняте відповідно до ЗК України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на пленарному засіданні відкритої сесії Дружбівської селищної ради, більшістю депутатів від загального складу ради, шляхом голосування на підставі вільного волевиявлення, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
ОСОБА_1 не доведено порушення його суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відмовляючи позивачу в наданні земельної ділянки, яку він бажав отримати у власність додатково до земельної ділянки, якою він користується, селищна рада виходила з інтересів територіальної громади, а саме сесією при прийнятті рішення взято до уваги список громадян, які звернулися із заявами на виділення земельних ділянок та відповідно до якого ОСОБА_1 значиться під № 23, належність у дружини заявника земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, відсутність вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Посилання позивача на давність користування спірною земельною ділянкою надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року представника ОСОБА_1 - адвокат Стасишин М. В. подав касаційну скаргу на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2017 року у справі № 606/377/17, якою позов ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправною бездіяльність Дружбівської селищної ради щодо ненадання йому у власність земельної ділянки, яка знаходиться більше 22 років в його користуванні. Також місцевим судом не взято до уваги те, що позивач спірною земельною ділянкою з 1996 року до теперішнього часу користується відкрито, безперервно та добросовісно.
Судом умисно неповністю розкрито показання свідків.
Список громадян на виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, який було взято до уваги судом першої інстанції не має значення для вирішення цього спору.
Суд при вирішенні цього спору не встановив позивачу факту добросовісності володіння земельною ділянкою, хоча це було доведено в судових засіданнях та відображено у матеріалах справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У вересні 2020 року Дружбівська селищна рада Теребовлянського району Тернопільської області подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та такими, що ухвалені з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться у комунальній власності Дружбівської селищної ради, незалежно від того чи є виготовлені на вказану земельну ділянку нормативно-правові документи. Через земельну ділянку, на яку претендує ОСОБА_1, проходять кабелі телефонного зв`язку, по яких організовано канали міжміського та міжнародного зв`язку, а також газопровід середнього тиску. Позивач стверджує про те, що 22 роки добросовісно користується земельною ділянкою, але у свою чергу здійснює земельні роботи без будь-яких дозволів на це, самовільно встановив металеву огорожу, частина земельної ділянки засаджена кущами та деревами, що свідчить про факт недобросовісного користування земельною ділянкою і може призвести до пошкодження кабелів та газопроводу. Факт виділення позивачу земельної ділянки площею 0,05 га пояснюється тим, що на цій частині ділянки немає обмежень пов`язаних із проходженням газопроводу середнього тиску і кабельних ліній телефонного зв`язку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 12 листопада 2002 року.
06 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дружбівської селищної ради із заявою в порядку статті 119 ЗК України, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації для приватизації земельної ділянки, яка межує з його домогосподарством площею 0,20 га по АДРЕСА_1 .
Однак, заяву ОСОБА_1 не було розглянуто по суті.
Рішенням сесії від 17 лютого 2017 року було вирішено відкласти питання розгляду заяви ОСОБА_1 до розгляду спірних питань із суміжним землекористувачем.
Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2017 року у справі № 606/377/17 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Дружбівської селищної ради щодо вирішення питання про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зобов`язано Дружбівську селищну раду розглянути питання щодо передачі земельної ділянки ОСОБА_1 на черговій сесії селищної ради.
Згідно із списком громадян на виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що є додатком № 2 до рішення сесії № 277, ОСОБА_1 відповідно до черговості подання заяв на отримання земельних ділянок значиться в списку під № 23.
Вирішення по суті заяви ОСОБА_1 про передачу йому земельної ділянки за набувальною давністю відбулося на сесії Дружбівської селищної ради 20 грудня 2017 року.
Рішенням двадцять четвертої сесії Дружбівської селищної ради від 20 грудня 2017 року № 565 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,05 га по АДРЕСА_1, що межує з його земельною ділянкою по АДРЕСА_1, з подальшим виготовленням правовстановлюючих документів на неї.
Пунктом 2 вказаного рішення ОСОБА_1 встановлені застереження при виготовленні технічної документації, зазначено, що через ділянку проходять труби газопостачання, підземні кабелі електрозв`язку, по яких організовано канали міжнародного зв`язку, а тому забороняється проводити будь-які земляні роботи в межах охоронних зон, в тому числі заборонено саджати дерева чи будь-які інші роботи без дозволу селищної ради, газової служби та ПАТ "Укртелеком".
Пунктом 3 рішення зазначеного рішення земельну ділянку площею 0,15 га залишено за селищною радою та передано до резервних земель, які можуть використовуватися для соціальної інфраструктури селища.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали Теребовлянського районного суду Тернопільської області.
04 вересня 2019 року справа № 606/2718/18 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).