Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 640/3418/16-ц
провадження № 61-3472св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 червня 2018 року у складі судді Бородіної Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у складі суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 23 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого останні отримали грошові кошти у розмірі 49 600 доларів США та зобов`язались солідарно повернути кошти не пізніше 23 квітня 2015 року, у порядку та строки визначені умовами договору. 08 травня 2015 року між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики, за умовами якого загальна сума боргу складає 55 070 доларів США зі строком повернення не пізніше 23 жовтня 2015 року.
У забезпечення виконання умов договору 23 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого в потеку було передано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . 08 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Вказувала, що відповідачі неналежним чином виконували умови договору позики внаслідок чого утворилась заборгованість.
З урахуванням уточнень просила стягнути з відповідачів суму боргу за договором позики та звернути стягнення на предмет іпотеки, визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, виселити відповідачів із зазначеної квартири та зобов`язати відповідачів вивезти речі з квартири.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації.
Зустрічний позов мотивовано тим, що вони з ОСОБА_3 з 27 листопада 1998 року до 18 грудня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Вказувала, що її чоловік - ОСОБА_3 є приватним підприємцем. У березні 2014 року він повідомив про намір придбати кіоски для розміщення торгових закладів, з метою більш вигідної реалізації придбаних ним товарів, та звернувся до неї із проханням посприяти в отриманні позики у розмірі 40 000 доларів США від приватної особи шляхом передачі належної їй на праві власності квартири в заставу або іпотеку. При цьому ОСОБА_3 запевнив про відсутність ризику втрати квартири, посилаючись на вигідні умови договору позики. Зазначала, що з приводу укладення таких правочинів між ними почались виникати сімейні сварки та конфлікти, а чоловік погрожував піти із сім`ї, тим самим чинив на неї психологічний тиск з метою спонукання її до укладення іпотечного договору. При укладенні 23 квітня 2014 року договору позики та іпотечного договору вона була присутня у нотаріуса, однак грошові кошти не отримувала, із договорами ознайомилась поверхнево, повністю довіряючи своєму чоловіку. При цьому погодилась на суму позики у розмірі саме 40 000 доларів США, проте в договорах зазначено значно більшу суму коштів. У 2015 році їй стало відомо про те, що ОСОБА_3 не повертає ОСОБА_2 кошти за договором позики та продав все належне йому майно, внаслідок чого між ними почались сімейні сварки, які призвели до повного припинення сімейних відносин та розірвання шлюбу.
Посилаючись на те, що вона під психологічним тиском свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 підписала оспорювані договори позики та іпотеки, грошей за договором позики не отримувала, договори є фіктивними, тому з підстав, визначених статтями 231, 234 ЦК України підлягають визнанню недійсними. Також підлягає скасуванню державна реєстрація за ОСОБА_2 предмету іпотеки.
З урахуванням уточнень просила визнати недійним договір позики, укладений 23 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_3 ; визнати недійсним іпотечний договір, укладений 23 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати недійним договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики від 23 квітня 2014 року, укладений 08 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_3 ; визнати недійним договір про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору від 23 квітня 2014 року, укладений 08 травня 2015 року між ОСОБА_2, як іпотекодержателем та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, які посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І.; визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію прав власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі оспорюваного іпотечного договору, здійснену 30 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 червня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, вивезення речей закрито. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення від 02 червня 2017 року, про виселення, зняття з реєстрації від 21 червня 2016 року повернуто позивачу. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання їх такими що втратили право користування житловим приміщенням від 21 червня 2016 року та від 12 червня 2017 року залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звертаючись до суду із позовом про визнання договорів позики та іпотеки фіктивними ОСОБА_1 не довела суду відсутність у сторін оспорюваних правочинів наміру створити юридичні наслідки. Обставин, які б свідчили, що договори позики та іпотечний договір були укладені під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини не встановлено. Позивач не надала письмових доказів безгрошовості договору позики та додаткової угоди. За умовами підписаного договору позики та додаткової угоди, грошові кошти отримані солідарно від позичальника ще до підписання оспорюваного договору позики.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 червня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорювані правочини укладені ОСОБА_1 без наміру створення обумовлених ними правових наслідків та укладення вказаних договорів було вчинено внаслідок психологічного тиску та погроз насильства з боку її колишнього чоловіка ОСОБА_3, позивачем не надано.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій було допущено неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову безпідставно вказав, що доказів вчинення психологічного насильства відносно позивача з боку ОСОБА_3 суду не надано. Позивачем було надано докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, згідно показів ОСОБА_1, допитаної в якості свідка, показів інших свідків, підтверджено факт вчинення психологічного тиску з боку ОСОБА_3 . Вказувала, що піддавшись виключно на психологічний тиск з боку колишнього чоловіка вимушена була підписати оспорювані правочини. Крім того зазначено, що наведені у зустрічному позові обставини та надані докази не були спростовані відповідачами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що 23 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І., реєстраційний № 1074.
Згідно пункту 1 вказаного договору позики позикодавець передав у власність позичальників, а позичальники прийняли солідарно грошові кошти в сумі 605 120,00 гривень, що на момент укладення договору позики за згодою сторін складає еквівалент 49 600,00 доларів США. Позичальники зобов`язалися повернути солідарно позикодавцю грошові кошти не пізніше 23квітня 2015 року.
У забезпечення виконання зобов`язання 23 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І., реєстраційний № 1076, за умовами якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
08травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору позики від 23 квітня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріальної о округу Карташовою С.І., реєстраційний №885.
Згідно пункту 1 договору від 08 травня 2015 року про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики від 23 квітня 2014 року, пункт 1 договору позики викладено в наступній редакції: "При укладенні цього договору позикодавець передав у власність позичальників, а позичальники прийняли грошові кошти в розмірі 125 810,00 гривень, що на момент укладення договору складає за згодою сторін в еквіваленті 5 470,00 доларів США. Загальна сума боргу за цим договором та договором позики становить 1 266 610,00 гривень, що на момент укладення договору складало за згодою сторін еквівалент 55 070,00 доларів США по існуючому комерційному курсу на час повернення грошей не пізніше 23 жовтня 2015 року.