Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 372/2649/16-ц
провадження № 61-14471св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараш А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Київської області в складі суддів: Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М., від 31 січня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 30 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", було укладено кредитний договір за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 69 950 доларів США строком до 30 жовтня 2033 року.
В забезпечення належного виконання ОСОБА_1 його зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалася нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання ОСОБА_1 в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
За період користування кредитними коштами, ОСОБА_1 здійснено часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість перед банком за кредитним договором в повному обсязі не погашена.
Згідно з розрахунок заборгованості станом на 20 травня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 складає 135 199,57 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 69 722 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом -65 477,57 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 00,00 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом - 00,00 доларів США, та судові витрати в розмірі 50 897,75 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області в складі судді Потабенко Л. В. від 06 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між акціонерним комерційний банком "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 506-011/08Р, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит в іноземній валюті на загальну суму 69 950 доларів США для споживчих цілей. Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору, кредит надавався ОСОБА_1 строком до 30 жовтня 2033 року зі сплатою 14,49 % річних. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 30 жовтня 2008 року між акціонерним комерційний банком "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 506-011/08Р. Відповідно до розрахунку заборгованості останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 14 березня 2013 року після чого згідно умов договору в позивача виникло право вимагати повернення кредиту. Однак, позовна заява у даній справі подана направлена позивачем на адресу суду 27 вересня 2016 року, тобто поза межами строку позовної давності для звернення до суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Правекс-банк" 69 722 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02 червня 2016 року становить 1 749 854,17 грн заборгованості за кредитом, 65 477,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02 червня 2016 року становить 1 643 329,21 грн - заборгованості за процентам. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що кредитний договір № 506-011/08Р було укладено 30 жовтня 2008 року. Відповідно до пункту 4.5 кредитного договору шляхом підписання даного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2 даного договору, припиняється достроково, на 11 день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення і про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника. Таким чином, умовами договору для дострокового припинення кредитного договору передбачено наявність одночасно двох умов: наявності у позичальника прострочень з погашення заборгованості; наявності факту повідомлення банком позичальника про дострокове припинення кредитного договору. У матеріалах справи відсутні докази направлення банком повідомлення позичальнику після виникнення за останнім факту прострочення з погашення заборгованості. Строк дії вказаного договору встановлено до 30 жовтня 2033 року, а тому строк повернення кредиту в повному обсязі спливає (закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту) 30 жовтня 2033 року. Позивач звернувся до суду із позовом 27 вересня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності. Наданий банком розрахунок заборгованості є дійсним та не спростований відповідачами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, такою що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема апеляційним судом неправильно застосовано вимоги частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки банком не було пред`явлено у встановлений строк до неї, як до поручителя, ніяких вимог. Задовольняючи позовні вимоги банку апеляційним судом не було застосовано строків позовної давності.
Доводи інших учасників справи
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітні 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
10 травня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п`яти суддів.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 30 жовтня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 506-011/08Р, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит в іноземній валюті на загальну суму 69 950 доларів США для споживчих цілей.
Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору кредит надавався ОСОБА_1 строком до 30 жовтня 2033 року зі сплатою 14,49 відсотків річних.
Відповідно до п. 9.1. кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної діючої на момент порушення відсоткової ставки від суми заборгованості за весь період прострочення.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 30 жовтня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 506-011/08Р.
Згідно з п. 1.1 договору поруки ОСОБА_3, у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язалася нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 30 жовтня 2033 року у розмірі 69 950 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.
Відповідно до пункту 2.1 договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_3 зобов`язалася виконати за нього зобов`язання перед банком на умовах, у порядку та у строки, встановлені кредитним договором, визначені у пункті 1.1 договору поруки, із змінами і доповненнями до нього.
Згідно пункту 4.1 дослідженого судами договору поруки даний договір діє до 30 жовтня 2036 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором від 30 жовтня 2008 року №506-011/08Р, внаслідок чого станом на 02 червня 2016 року утворилася сума боргу в розмірі 135 199,57 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 69 722 доларів США; заборгованість за процентами - 65 477,57 доларів. США.
Згідно умов пункту 4.5 кредитного договору шляхом підписання даного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2 даного договору, припиняється достроково, на 11 день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.
Останній платіж було здійснено ОСОБА_1 14 березня 2013 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Щодо чинності договору поруки
У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.