Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 357/14526/17
провадження № 61-39150св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
субʼєкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелиця Артем Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Кашперської Т. Ц. від 24 травня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелиці А. В., в якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке було відкрите на виконання виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області; зобов`язати державного виконавця скасувати постанову про скасування процесуального документа та продовжити виконавчі дії до повного виконання рішення.
Свої вимоги заявник мотивувала тим, що вона є стягувачем у виконавчому провадженні № 53689361 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-182/06, однак 17 листопада 2017 року отримала повідомлення державного виконавця від 02 листопада 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Вважає, що за відсутності передбачених статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" підстав для повернення виконавчого документу, дії державного виконавця щодо повернення цього документу є неправомірними.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Цуранова А. Ю. від 26 лютого 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелиці А. В. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 02 листопада 2017 року, яке було відкрите на виконання виконавчого листа № 2а-182/06, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.
Скасовано постанову про скасування процесуального документа від 02 листопада 2017 року у виконавчому провадженні № 53689361, яке було відкрите на виконання виконавчого листа № 2а-182/06, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.
В іншій частині вимог скарги відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що рішення суду, яке набрало законної сили, та на виконання якого був виданий виконавчий документ, що повернутий державним виконавцем стягувачу, не виконане, тому дії державного виконавця щодо повернення цього документа стягувачу є неправомірними.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2018 рокучастково задоволено апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, скасовано ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2018 року та закрито провадження у цій справі.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виконавчий документ, при виконані якого були вчиненні оскаржувані заявницею дії державного виконавця, був виданий на виконання судового рішення ухваленого в порядку адміністративного судочинства,а тому оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця слід в порядку адміністративного судочинства, відтак ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та закрити провадження у справі на підставі статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що норми статті 255 ЦПК України можуть бути застосовані виключно судом першої інстанції, а тому висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі на підставі положень цієї статті є безпідставним.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05 липня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2006 року в порядку адміністративного судочинства (справа № 2а-182/06) розглянуто та задоволено позов ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області про зобов`язання вчинити відповідні дії для проведення позачергового безоплатного капітального ремонту будинку по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 109 т. 1).
04 квітня 2017 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 53689361 з виконання виконавчого листа № 2а-182/06, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 03 квітня 2012 року.
02 листопада 2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелицею А. В. на виконання вимог частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 53689361 від 04 квітня 2017 року та направлено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (а.с. 51-52 т. 1).
Не погоджуючись із діями державного виконавця, у листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою у порядку, передбаченому статтею 383 ЦПК України 2004 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.