ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2020 року
Київ
справа №305/667/17
адміністративне провадження №К/9901/277/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року у складі судді Тулик І.І. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Макарика В.Я., Большакової О.О., Глушка І.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 -Полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення 8-ї сесії VII скликання Кобилецько-Полянської селищної ради №163 від 06.07.2016 про утворення під`їзної дороги з вулиці Павлюка до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що розташована на території АДРЕСА_1, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_1, що розташована на території АДРЕСА_1, по напрямку вказаного в кадастровому плані проекту відведення земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій, за відсутності будь-яких доказів відповідача на спростування доводів позивача, не взяшви до уваги та не надавши оцінку поданим позивачем доказів, не перевіривши оскаржуване рішення на предмет відповідності положенням ч. 3 ст. 2 КАС України та помилково встановивши обставини справи, відмовили у задоволенні позову.
Крім того вказано, що суд першої інстанції мотивував правомірність рішення органу місцевого самоврядування, виключно наявністю заяви третьої особи по справі. При цьому, суди критично оцінили доводи позивача щодо відсутності у відповідача документації на облаштування під`їзної дороги, відсутності в оскаржуваному рішенні будь-яких даних щодо розмірів такої дороги із зазначенням її ширини та довжини та графічних матеріалів, із зазначенням місця її розташування на земельній ділянці, яку використовує позивач.
У поданому відзиві ОСОБА_4 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2011 року №2-1077/11.
Вказаний житловий будинок АДРЕСА_2 з господарськими будівлями та спорудами знаходиться на земельній ділянці площею 0,1259 га.
Сусідніми землевласниками та домоволодільцями позивача являються треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будучи власниками в рівних частинах житлового будинку АДРЕСА_2, на земельній ділянці загальною площею 0,0837 га, що стверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданого 14 грудня 2011 року Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" Рахівської районної ради Закарпатської області, та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Кобилецькополянської селищної ради Рахівського району, Закарпатської області 08 листопада 2011 року, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, виданого Державним реєстратором 27 травня 2016 року.
Рішенням 8 сесії 7 скликання Кобилецькополянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 06 липня 2016 року №163 "Про утворення під`їзної дороги" вирішено утворити під`їзну дорогу з вулиці Павлюка до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка розташована на території АДРЕСА_1, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_1, в напрямку, вказаному в кадастровому плані проекту відведення земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з наведеним рішення відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що зі змісту оскаржуваного рішення Кобилецько-Полянської селищної ради судом не вбачається порушення прав та законних інтересів позивача, внаслідок утворення під`їзної дороги до житлового будинку третіх осіб.
Також судом першої інстанції вказано, що сама по собі обставина порушення порядку прийняття вказаного рішення, зокрема нерозроблення проектної, архітектурної, землевпорядної та іншої необхідної документації, не може бути самостійною підставою для визнання протиправним та скасування цього рішення органу місцевого самоврядування, яке прийнято виключно в інтересах необхідності життєвих потреб громадян села, та не позбавляє право органу місцевого самоврядування після цього розробити всю необхідну технічну і землевпорядну документацію.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України (тут і надалі, в редакції чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За правилами частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.