Постанова
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 229/172/18
провадження № 61-44013св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2018 року у складі судді Лопатко Н. В. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Азевича В. Б., Краснощокової Н. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2, працюючи оператором ПК з 04 квітня 2017 року. 10 травня 2017 року за розпорядженням керівника її було звільнено. ФОП ОСОБА_2 у встановленому законом порядку заборгованість у розмірі 3 200 грн їй не виплатив.
Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь нараховану, але не сплачену заробітну плату за період з 04 квітня 2017 року по 10 травня 2017 року у розмірі 3 200 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 10 травня 2017 року по день ухвалення рішення у розмірі
36 480 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня
2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не надано жодного належного та допустимого доказу та не доведено факту перебування з відповідачем в трудових відносинах у період з квітня 2017 по травень 2017 року, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що трудовий договір з
ФОП ОСОБА_3 оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, та не доводять, що ОСОБА_1 фактично була допущена до роботи. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у неї порушеного суб`єктивного права з боку відповідача, способом захисту якого є стягнення з відповідача на її користь нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при укладенні трудового договору з фізичною особою, яка використовує найману працю, обов`язок належного оформлення трудових відносин покладено на обидві сторони трудового договору. Позивачкою не надано суду ні першої, ні апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, всім наданим позивачкою доказам, суд першої інстанції надав належну правову оцінку, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що належне оформлення працівника і допущення його до роботи покладне саме на власника або уповноважений ним орган, в тому числі і повідомити Державну фіскальну службу про укладення трудового договору. Сам факт укладання трудового договору без заяви працівника про прийняття на роботу є упущенням роботодавця, а не працівника.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем запис про реєстрацію вчинений 22 червня 2007 року. Види діяльності: код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а. с. 10-13).
Відповідно до копії журналу реєстрації договорів та наказів ФОП ОСОБА_2, наказу чи розпорядження щодо прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_1 у період квітень-травень 2017 року відповідачем не оформлялось
(а. с. 63-65).
Згідно з відомостями про нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам за квітень, травень 2017 року та табелів обліку робочого часу не вбачається, що ОСОБА_1 є найманим працівником ФОП ОСОБА_3 та їй нарахована заробітна плата за квітень, травень 2017 року (а. с. 61-62).
Свідок ОСОБА_4 у судовому засідання пояснила, що з липня 2016 року працює у ФОП ОСОБА_2 на посаді менеджера по збуту. На початку квітня 2017 року на навчання з метою працевлаштування прийшла ОСОБА_1, робочого часу для неї встановлено не було, час перебування на підприємстві визначався на власний розсуд ОСОБА_1 . Термін навчання складав приблизно два тижні. Для фактичного допуску до роботи ОСОБА_1 необхідно було скласти тестування, результат якого виявився незадовільним та, у зв`язку з цим, ОСОБА_1 не могла бути допущена до роботи. На початку травня 2017 року ОСОБА_1 повторно не склала тестування, після чого на підприємстві її ніхто не бачив.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні дав аналогічні пояснення та підтвердив той факт, що ОСОБА_1 фактично допущено до роботи не було.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.