Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 201/17165/17
провадження № 61-13574св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та просила стягнути 378 118, 37 грн на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
У січні 2019 року ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_5, звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт шляхом заборони відчуження і розпорядження квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 57, 8 кв.м, та квартири АДРЕСА_2, загальною площею 31, 1 кв.м, які належать ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви зазначала, що підставою для звернення до суду із цим позовом є завдання їй матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у вчиненні якої винен відповідач. Вона неодноразово зверталася до нього з проханням добровільно відшкодувати цю шкоду, однак її звернення залишені без задоволення.
Оскільки відповідач ухиляється від добровільного відшкодування завданої їй шкоди, вважає, що він може у будь-який час відчужити належне йому майно на користь третіх осіб, що істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому є необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2019 року заяву задоволено частково.
Накладено арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 57, 8 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 12 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. та зареєстрованого за реєстраційним № 3417, до виконання рішення суду.
Задовольняючи частково заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2019 року скасовано, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами та заявником не наведено жодних доказів, що існує реальна загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та залишити в силі ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що посилання апеляційного суду в оскаржуваній постанові на відсутність доказів ухилення відповідача від виконання можливого рішення суду про задоволення позову є помилковими, оскільки сама по собі відмова відповідача відшкодувати завдану його неправомірними діями шкоду свідчить про те, що він не має наміру її відшкодовувати та відповідно буде ухилятися від виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
22 серпня 2019 року справа № 201/17165/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановлено, що предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 428 118, 37 грн на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначала, що оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку відшкодувати завдану їй шкоду вона має реальні побоювання, що він відчужить на користь третіх осіб належне йому майно, що, в свою чергу, ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.