ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2020 року
Київ
справа №823/1634/17
адміністративне провадження №К/9901/6133/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 823/1634/17
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області,
третя особа: Державна казначейська служба України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 постановлену у складі колегії суддів: Тимошенко В.П.,
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017, постановлену у складі колегії суддів: Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В.
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - відповідач, ТУ ДСАУ у Черкаській області), третя особа: Державна казначейська служба України, в якому просив:
- визнати неправомірними дій ТУ ДСАУ у Черкаській області про відмову у виплаті вихідної допомоги за останньою посадою судді Катеринопільського районного суду Черкаської області, у зв`язку з звільненням у відставку;
- зобов`язати ТУ ДСАУ у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат на час звільнення у відставку за останньою посадою - суддя Катеринопільського районного суду Черкаської області, виходячи з розрахунку 26100 грн у місяць, що складає 261000 гривень.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що на момент виходу позивача у відставку та прийняття Верховною Радою України відповідної постанови з цього питання, норма яка передбачала право на отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат була виключена. Позивач посилаючись на те, що оскільки право на відставку і вихідну допомогу виникло у нього ще при дії редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала виплату вихідної допомоги, тому до вказаних правовідносин, не можуть застосовуватись норми Закону України "Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VІІ, яким було виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Таким чином, позбавлення його права на вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою відповідно до Закону, який діяв на день прийняття Верховною Радою України постанови про відставку є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Вважаючи свої права порушеними у зв`язку із невиплатою вихідної допомоги ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для виплати вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки право на відставку позивачем реалізовано після набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII), яким виключено частину 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 ( далі - Закон № 2453-VI) яка передбачала виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що Закон № 1166-VII, яким виключено статтю 136 Закон № 2453-VI, не поширюється на позивача, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги. Посилаючись статтю 22 Конституції України вважає, що не може бути позбавлений вже набутого ним права на вихідну допомогу, а тому Закон № 1166-VII не може бути застосований до скаржника.
Відзиву на касаційну скаргу відповідачем не подано, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 22.09.2016 № 1600-VIII позивача у зв`язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді Катеринопільського районного суду Черкаської області.
Відповідно до вказаної постанови, наказом виконуючого обов`язків голови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 22.09.2016 ОСОБА_1 з 22.09.2016 звільнено з посади судді Катеринопільського районного суду Черкаської області.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату вихідної допомоги згідно частини 1 статті 136 Закону № 2453-VI від 07.07.2010 у розмірі 10 місячних заробітних плат.
Рішенням у формі листа №1222-04/11 від 30.08.2017 відмовлено у задоволенні заяви позивача з підстав відсутності правової норми, яка б передбачала виплату вихідної допомоги при виході судді у відставку а також з посиланням на втрату чинності статті 136 Закону № 2453, згідно із Законом №1166-VII від 27.03.2014.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ "Про статус суддів" було визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. При цьому частиною третьою цієї ж статті встановлювалось, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Проте, вказаний Закон втратив чинність на підставі Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010, який зберіг за суддею, який пішов у відставку право на отримання вихідної допомоги, однак передбачав інші розміри такої допомоги.