ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2020 року
Київ
справа №826/23728/15
адміністративне провадження №К/9901/19852/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2016 року (суддя Федорчук А.Б.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року (судді: Сорочко Є.О. (головуючий), Федотов І.В., Межевич М.В.)
у справі № 826/23728/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОГРЕСТЕХБУД""
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОГРЕСТЕХБУД"" (далі - ТОВ "БК "ПРОГРЕСТЕХБУД"") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі -ДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 серпня 2015 року № 0003692201.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 02 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, позов задовольнив.
Судові рішення мотивовані тим, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача з його контрагентами, вказаними в акті перевірки, а також здійснення за їх участю господарських операцій, тому ТОВ "БК "ПРОГРЕСТЕХБУД"" правомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками таких відносин.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "БК "ПРОГРЕСТЕХБУД"" з огляду на правомірність прийняття нею спірного податкового повідомлення-рішення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
09 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "БК "ПРОГРЕСТЕХБУД"" з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПАТ "Новоушицький консервний завод" за період грудень 2014 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24 липня 2015 року №3135/26-56-22-05-04/33316751, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 004 120,00 грн, зокрема за грудень 2014 року на суму 1 004 120,00 грн.
Висновки фахівців ДПІ про порушення ТОВ "БК "ПРОГРЕСТЕХБУД"" вимог податкового законодавства обґрунтовані тим, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувалися та мають формальний характер, оскільки позивачем не надано сертифікатів відповідності та інших документів, які б підтверджували якість придбаного товару; товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт переміщення товару до місця зберігання; а надані позивачем первинні документи містять недоліки в оформленні.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року б/н, відповідно до якого ТОВ "БК "ПРОГРЕСТЕХБУД"" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 506 180,00 грн, зокрема за основним платежем - 1 004 120,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 502 060,00 грн.
Надалі 28 вересня 2015 року ДПІ надіслала позивачу листа №12908/10/26-56-22-01-10 про виправлення помилки у податковому повідомленні-рішенні від 13 липня 2015 року б/н, у виправленій редакції: податкове повідомлення-рішення від 13 серпня 2015 року № 0003692201.
Правомірність прийняття контролюючим органом вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду цієї справи.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.