Постанова
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 2-3505/2007
провадження № 61-18541св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка не брала участі у розгляді справи, зверталась з апеляційною скаргою - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року у складі судді Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу від 05 жовтня 2007 року будівлі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого по АДРЕСА_1 та визнати за позивачем право власності на вказане нерухоме майно.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2007 року у складі судді Іванчука В. І. позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу будівлі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого по АДРЕСА_1, по якому ОСОБА_2 виступала продавцем, а ОСОБА_1 - покупцем, дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на вказану будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1".
У липні 2016 року ОСОБА_3, який не брав участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2007 року.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року скасовано. Справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що доведеним є факт обізнаності ОСОБА_3 про існування оскаржуваного рішення з 27 лютого 2007 року, а доводи заявника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження є неспроможними і такими, що не кореспондуються з матеріалами справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верхового Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року в указаній справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
08 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .
У листопаді 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження під умовою настання фактів у майбутньому, що є недопустимим.
Заявник не давав згоди колишній дружині на укладення кредитних договорів, жодних документів з цього приводу не підписував, а про вказані обставини не був обізнаний.
До участі у справі про визнання кредитного договору недійсним заявника залучено не було, та про такий спір не знав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3, який не брав участі у розгляді справи, оскаржив рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2007 року в апеляційному порядку лише у липні 2016 року, тобто зі спливом 8 років з моменту ухвалення місцевим судом рішення, будучи обізнаним про наявність такого рішення, про що свідчить надання апелянтом особисто 27 грудня 2007 року нотаріально посвідченої згоди на передачу спірного майна в іпотеку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".
Підставою такого значного пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду ОСОБА_3 зазначає те, що останній не надавав згоди ОСОБА_1 підписати кредитний договір від 27 грудня 2007 року № 010/15-44/07-697 з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та отримати за цим договором кредитні кошти у сумі 200 000,00 доларів США, а також передати за іпотечним договором ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", посилаючись на висновок № 2 почеркознавчого дослідження підписів від імені ОСОБА_3 від 12 серпня 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За положеннями частини першої статті 223 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Згідно із частиною першою статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
З матеріалів справи слідує, що підставою звернення ОСОБА_1 із цим позовом стало ухилення продавця ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення наведеного вище договору купівлі-продажу.
15 жовтня 2007 року Комінтернівський районний суд Одеської області ухвалив рішення, яким визнав дійсним договір купівлі-продажу будівлі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого по АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_2 виступала продавцем, а ОСОБА_1 - покупцем. Також за ОСОБА_1 визнано право приватної власності на вказану будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1".
У липні 2016 року, тобто зі спливом 8 років з моменту ухвалення місцевим судом рішення, ОСОБА_3, який не брав участі у розгляді справи, оскаржив наведене рішення в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04, 29465/04) зазначено, що термін "розгляд справи судом, встановленим законом" у контексті статті 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.