Постанова
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 643/674/18
провадження № 61-10924св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивача - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство Банк "Фінанси та кредит", Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Цимбалюка Сергія Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 30 січня 2019 року у складі судді Майстренко О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Банк "Фінанси та Кредит", ТОВ "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" про визнання кредитного договору частково недійсним.
28 січня 2019 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо внесення записів та змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та/або Державному реєстрі прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єкти цих прав щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень 1-го поверху F144-1-:-144-12 в літ. "А-9", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2, а також шляхом заборони будь-яким третім особам, у тому числі представникам ТОВ "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал", ОСОБА_2, вчиняти будь-які дії щодо вказаних приміщень.
В обгрунтування заяви посилався на те, що 25 січня 2006 року між ним та ТОВ Банк "Фінанси та кредит" було укладено кредитний договір № 3/01-Ф, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати кредит (грошові кошти) в іноземній валюті на придбання нерухомого майна в сумі 53 000 доларів США на строк до 25 січня 2026 року зі сплатою 12 % річних. 25 січня 2006 року між позивачем та банком укладено іпотечний договір, відповідно до якого, позивач передав в іпотеку банку нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вищезазначена квартира була передана в іпотеку для забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих позивачу за кредитним договором № 3/01-Ф від 25 січня 2006 року.
19 січня 2018 року ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" та АТ "Банк "Фінанси та кредит" уклали договір про відступлення прав вимоги № 2288, за яким ТОВ "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" стала кредитором та іпотекодержателем у зазначених зобов`язаннях, а також придбала право вимоги за договором кредиту та договором іпотеки.
18 січня 2019 року позивачу стало відомо, що право власності на належне йому майно - нежитлові приміщення 1-го поверху № 144-1-:-144- 12 в літ. "А-9", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, перейшло до іншої особи - ОСОБА_2 .
Зазначав, що реєстрація права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_2 дозволяє останній у будь-який момент продати приміщення, що у разі задоволення позову, призведе до істотного ускладнення виконання або неможливості виконання в майбутнього рішення суду. У зв`язку з викладеним просив задовольнити заяву.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 30 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, клопотання ОСОБА_1 задоволено частково. Заборонено вчиняти будь-які дії щодо внесення записів та змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та/або Державному реєстрі прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єкти цих прав щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень 1-го поверху № 144-1-:-144-12 в літ. "А-9", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2 . В іншій частині заявлених вимог про забезпечення позову відмовлено.
В обґрунтування рішення суд зазначав, що враховуючи наявність між сторонами спору стосовно нежитлових приміщень, з урахуванням обставин справи та ймовірності здійснення відчуження спірного майна власником, що, в свою чергу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання в майбутньому рішення суду в разі задоволення позову, а тому суд дійшов висновку про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року Цимбалюк С. В., який діє в інтересах ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2020 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що іпотекодавець хоча і залишалишається власником переданого в заставу майна, проте в період забезпечення позбавлений можливості розпорядження цим майном, а іпотекодержатель у свою чергу у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання має право у будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставне майно. У звʼязку з чим іпотекодержатель має власний приоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання.
ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" реалізувало свої права іпотекодержателя, шляхом набуття у власність предмета іпотеки з яким розпорядилось на власний розсуд, уклавши 18 січня 2019 року зі ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 144-1-:-144-12 в літ. "А-9", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на час постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції ОСОБА_2 була власником майна, щодо якого судом вжито заходи забезпечення позову. Тобто вирішено питання про вжиття заходів забезпечення позову щодо майна, законні права на яке має ОСОБА_2, яка не є учасником даної справи.
Таким чином, доводи суду першої та апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки як на момент постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції та і на момент її перегляду судом апеляційної інстанції майно вже було реалізовано, спочатку іпотекодержателем звернуто стягнення на іпотечне майно, а потім за нотаріальним договором купівлі-продажу право власності на майно перейшло до фізичної особи, яка у свою чергу передала його в іпотеку третій особі ОСОБА_3 .
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ Банк "Фінанси та кредит", правонаступником якого є АТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладений кредитний договір № 3/01-Ф, відповідно до якого банк надав кредит на придбання нерухомого майна в сумі 53 000 доларів США на строк до 25 січня 2026 року зі сплатою 12 % річних.
В цей же день між банком та позивачем було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, позивач передав в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
30 січня 2008 року сторони уклали договір про внесення змін №1 до іпотечного договору від 25 січня 2006 року, відповідно до якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №144-1-: 144-12, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
19 січня 2018 року ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" уклали договір про відступлення прав вимоги № 2288.
28 грудня 2018 року відповідачем ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" внесено запис у Державний реєстр про реєстрацію права власності на зазначені приміщення, а 17 січня 2019 року на підставі іпотечного договору від 25 січня 2006 року право власності зареєстровано за ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал".
18 січня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу №140 право власності зареєстровано за ОСОБА_2 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Ільїною І. М.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.