Постанова
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 692/864/19
провадження № 61-22853св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Драбівський районний відділ ДРАЦС,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Вініченко Б. Б., Гончар Н. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Драбівський районний відділ ДРАЦС, про встановлення факта батьківства та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі про встановлення факта батьківства та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України та підсудна Драбівському районному суду Черкаської області.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2019 року про відкриття провадження у вказаній справі скасовано. Направлено матеріали вказаної цивільної справи за встановленою підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що до правовідносин, що є предметом вказаного позову, а саме встановлення факта батьківства, не може бути застосовано положення частини першої статті 28 ЦПК України, якою передбачено право позивача обирати підсудність, оскільки з поданого позову вбачається, що позивачем заявлено вимогу про встановлення факту батьківства ОСОБА_4, тоді як відповідачем вказано його спадкоємця - ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 грудня 2019 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У січні 2020 року справу передано до Верховного Суду.
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що суд під час прийняття вказаної постанови віддав перевагу доводам відповідача, не дослідив матеріали справи, не встановив, що предметом розгляду справи є встановлення юридичного факта, що має значення для охорони прав та інтересів особи та створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.
Під час прийняття постанови суд апеляційної інстанції застосував положення норм статей 27, 28 ЦПК України, в той час як положення статті 316 ЦПК України встановлює імперативне правило про підсудність справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам відзиву на апеляційну скаргу, не навів мотивів відхилення того чи іншого доводу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касацій скаргу мотивовано тим, що згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою суду першої інстанції відкрито провадження у вказаній цивільній справі про встановлення факта батьківства та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки справа підсудна Драбівському районному суду Черкаської області.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права щодо територіальної підсудності спору, тому просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про направлення цієї справи на розгляд до Деснянського районного суду м. Києва, мотивуючи тим, що його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.