Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 760/10386/18
провадження № 61-23013св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "БГ Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Труб-Інжбуд",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Потапова Євгена Петровича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Труб-Інжбуд", про визнання правочину нікчемним, застосування наслідків недійсності правочину,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" (далі - ПАТ "БГ Банк") звернулося до суду з вищевказаним позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що з 28 листопада 2014 року у ПАТ "БГ Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 25 лютого 2015 року - розпочато процедуру ліквідації, строк якої продовжено до 26 лютого 2019 року.
30 жовтня 2014 року між ПАТ "БГ Банк", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Банк Перший", (іпотекодавець), ОСОБА_1 (іпотекодержатель 1) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель 2) було укладено договір наступної іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Згідно з пунктом 1.1 договору наступної іпотеки банк як іпотекодавець забезпечував належне виконання вимог іпотекодержателів, що випливають із договору банківського рахунку, укладеного 09 серпня 2011 року між ПАТ "БГ Банк" та ОСОБА_1, із договору банківського вкладу, укладеного 09 січня 2014 року між банком та ОСОБА_1, із договору банківського рахунку, укладеного 06 січня 2012 року між банком та ОСОБА_2 . Строк виконання зобов`язань за цими договорами визначений 12 січня 2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань, ПАТ "БГ Банк" передав у іпотеку відповідачів належне йому на праві власності нежиле приміщення хімічного цеху (літера Е) загальною площею 13 491,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 (пункт 1.7 договору наступної іпотеки).
Укладення договорів на забезпечення поточних депозитних договорів не передбачено ні чинним законодавством, ні внутрішніми документами банку.
Під час дії тимчасової адміністрації Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виявлено договір наступної іпотеки, який є нікчемним в силу закону.
На виконання положень статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "БГ Банк" повідомлено відповідачів про виявлення факту нікчемності правочину, що укладений між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме договору про наступну іпотеку.
Відповідачі не оскаржили дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виявлення факту нікчемності договору наступної іпотеки.
Метою укладення договору наступної іпотеки є надання кредиторам банку - відповідачам у справі переваг щодо отримання грошових коштів перед іншими кредиторами банку, які прямо не встановлені для відповідачів чинним законодавством України та внутрішніми документами банку. В силу прямої вказівки Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договір наступної іпотеки є нікчемним.
Враховуючи викладене, ПАТ "БГ Банк" просило визнати нікчемним договір наступної іпотеки від 30 жовтня 2014 року, укладений між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2139 та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16875912 від 31 жовтня 2014 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію договору наступної іпотеки, серія та номер: 2139, виданий 30 жовтня 2014 року;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16875906 від 31 жовтня 2014 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію обтяження: заборони на нерухоме майно;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18946551 від 29 січня 2015 року, згідно з яким зареєстровано право власності ОСОБА_1 (розмір частки 1/2) на підставі договору наступної іпотеки (запис про право власності № 8542907);
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18946551 від 29 січня 2015 року, згідно з яким зареєстровано право власності ОСОБА_2 (розмір частки 1/2) на підставі договору наступної іпотеки (запис про право власності № 8542858).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року позов задоволено.
Визнано договір наступної іпотеки, укладений 30 жовтня 2014 року між ПАТ "БГ Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2139, недійсним (нікчемним).
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 16875912 від 31 жовтня 2012 року про державну реєстрацію договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ "БГ Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2139.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 16875906 від 31 жовтня 2012 року про державну реєстрацію обтяження нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внесеного на підставі договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ "БГ Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 2139.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 18946551 від 29 січня 2015 року про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внесеного на підставі договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ "БГ Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, запис про право власності № 8542907.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 18946551 від 29 січня 2015 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внесеного на підставі договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ "БГ Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, запис про право власності № 8542858.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Положення "Про порядок здійснення вкладних (депозитних) операцій з фізичними особами в ПАТ "Банк Перший", затверджене рішенням правління від 06 вересня 2012 року № 53, Положення про порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків фізичних осіб у ПАТ "Банк Перший", затверджене рішенням правління від 13 лютого 2012 року № 7, та зміни до Положення про порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків фізичних осіб у ПАТ "Банк Перший", затвердженими рішенням правління від 20 липня 2012 року № 37, не містять норми, яка б передбачала можливість забезпечення виконання депозитного зобов`язання банку іпотекою та надання переваг в умовах договору щодо такого забезпечення вкладникам як споживачам ПАТ "Банк Перший".
Отже, 30 жовтня 2014 року між ПАТ "БГ Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір наступної іпотеки, метою укладення якого є надання кредиторам банку переваг щодо отримання грошових коштів перед іншими кредиторами банку, які прямо не встановлені для відповідачів чинним законодавством та внутрішніми документами позивача.
Вимога про застосування наслідків недійсності договору наступної іпотеки є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним (нікчемним) договору наступної іпотеки, тому також підлягає задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Потаповим Є. П., залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову, апеляційний суд виходив з того, що метою укладення 30 жовтня 2014 року між ПАТ "БГ Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору наступної іпотеки є надання кредиторам банку переваг щодо отримання грошових коштів перед іншими кредиторами банку, які прямо не встановлені для відповідачів чинним законодавством та внутрішніми документами позивача, а тому такий договір є недійсним (нікчемним). Оскільки договір наступної іпотеки є нікчемним, то вчинені на підставі цього договору записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягають скасуванню. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Потапов Є. П. подав касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ця справа не є малозначною, тому не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. Позивач не сплатив судовий збір із збільшених позовних вимог, що є підставою для залишення заяви про зміну позовних вимог без розгляду. Отже судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення було неправомірно враховано та задоволено вимоги позивача про застосування наслідків нікчемності правочину. Не допускається залучення до участі у справі третіх осіб у спрощеному позовному провадженні, тобто суддя повинна була відмовити у їх залученні або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
При розгляді цієї справи судами попередніх інстанцій було порушено основний принцип судочинства: право на судовий захист і справедливий розгляд справи.
24 червня 2019 року відповідач 2 подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача обґрунтував причини неможливості бути присутнім 26 червня 2019 року в судовому засіданні та просив відкласти розгляд справи. Перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, є обов`язковою підставою для відкладення розгляду справи.
Сам по собі факт укладення будь-якого договору, в тому числі і договору наступної іпотеки, якщо такий договір було укладено в законний спосіб з дотриманням вимог чинного законодавства не може бути нікчемним і свідчити про той факт, що його укладено з метою надання переваг.
Договір наступної іпотеки було укладено між банком та відповідачами з метою забезпечення банківських вкладів.
Законодавець передбачає можливість банку укладати договори застави, більш того, він передбачає позачергове право заставодержателя на задоволення своїх вимог, таким чином захищаючи його права.
Метою укладення договору наступної іпотеки було забезпечення уникнення відтоку готівкових та безготівкових коштів з рахунків банку для стабілізації економічної ситуації в банку та недопущення визнання банку неплатоспроможним.
Тимчасова адміністрація у ПАТ "БГ Банк" діяла у період з 28 листопада 2014 року до 26 лютого 2015 року, і саме в цей період повинна була здійснена перевірка правочинів на їх нікчемність. Уповноважена особа Фонду не направляла повідомлення про нікчемність договору ні нотаріусу (державному реєстратору), ні відповідачам. Повідомлення надане позивачем є підробленим.
Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не повинен був застосовувати Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як неконституційний.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
24 січня 2020 року представник ТОВ "Труб-Інжбуд" - адвокат Гладишенко М. І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що менше ніж за місяць до введення тимчасової адміністрації між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір наступної іпотеки з метою забезпечення виконання зобов`язань перед фізичними особами за поточними та депозитними договорами, хоча укладення договорів забезпечення до поточних та/або депозитних договорів не передбачено ні чинним законодавством України, ні внутрішніми документами банку. Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах. Саме по собі укладення договору наступної іпотеки нежилого приміщення між банком та відповідачами, які є кредиторами банку та для яких існував ризик щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації ПАТ "БГ Банк" мало наслідком надання банком відповідачам переваги перед іншими кредиторами, за такими ж договорами банківського вкладу або банківського рахунку, і така перевага полягала в отриманні майна банку у вигляді нежилого приміщення позачергово в обхід порядку, встановленого статтями 47-52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Усі доводи, що покладені в основу касаційної скарги були предметом судового розгляду в судах попередніх інстанцій.
28 січня 2020 року представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Кустова Т. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що після запровадження процедури тимчасової адміністрації банку на Фонд або його уповноважену особу покладається обов`язок вжити заходів щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно з договором іпотеки ринкова вартість предмета іпотеки становить 21 000 000 грн, при цьому будь-яких коштів на оплату предмета іпотеки від відповідачів до банку не надходило. Жодних майнових обов`язків для відповідачів договором наступної іпотеки не передбачено. Таким чином, здійснивши фактичне відчуження нежилого приміщення банку без фактичного надходження грошових коштів, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, тому оспорюваний договір є нікчемним в силу Закону. Нежиле приміщення, передане в іпотеку, є активом банку, включається до складу ліквідаційної маси, за рахунок якої здійснюється задоволення вимог кредиторів, отже внаслідок укладення договору іпотеки банк фактично втратив свій актив не отримавши взамін нічого.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 серпня 2011 року між ПАТ "Банк Перший", правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк", та ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_1, який в подальшому змінено та доповнено.
09 січня 2014 року між ПАТ "Банк Перший", правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк", та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу № ДФ-057727.
06 січня 2012 року між ПАТ "Банк Перший", правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк", та ОСОБА_2 було укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_2 .
30 жовтня 2014 року між ПАТ "БГ Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір наступної іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. та зареєстровано в реєстрі за № 2139.
Постановою правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року № 745 "Про віднесення ПАТ "БГ Банк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "БГ Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27 листопада 2014 року № 131 з 28 листопада 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ "БГ Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
Постановою Правління Національного Банку України від 26 лютого 2015 року № 134 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БГ Банк" відкликано банківську ліцензію.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27 лютого 2015 року № 43 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БГ Банк", призначено уповноважену особу Фонду а ліквідацію ПАТ "БГ Банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 лютого 2016 року № 146 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "БГ Банк" на два роки по 26 лютого 2018 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01 лютого 2018 року № 305 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "БГ Банк" на один рік з 27 лютого 2018 року до 02 лютого 2019 року.
12 грудня 2014 року на адресу відповідачів направлено повідомлення про нікчемність договору.
Положення "Про порядок здійснення вкладних (депозитних) операцій з фізичними особами в ПАТ "Банк Перший", затверджене рішенням правління від 06 вересня 2012 року № 53, Положення про порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків фізичних осіб у ПАТ "Банк Перший", затверджене рішенням правління від 13 лютого 2012 року № 7 та зміни до Положення про порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків фізичних осіб у ПАТ "Банк Перший", затверджене рішенням правління від 20 липня 2012 року № 37 не містять норми, які б передбачали можливість забезпечення виконання депозитного зобов`язання банку іпотекою та надання переваг в умовах договору щодо такого забезпечення вкладникам як споживачам ПАТ "Банк Перший".
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстрація договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ "БГ Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. та зареєстрованого в реєстрі № 2139; державна реєстрація обтяження нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстрація права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, запис про право власності № 85422907; реєстрація права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, запис про право власності № 8542858, - внесені на підставі договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ "БГ Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали Дніпровського районного суду міста Києва.
16 січня 2020 року справа № 760/10386/18 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, щопідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
Звертаючись до суду з цим позовом ПАТ "БГ Банк" посилалося на те, що укладений між сторонами договір є нікчемним, оскільки укладений банком з відповідачами на більш вигідних та сприятливих умовах у порівнянні з іншими вкладниками.
Згідно з частинами першою, другою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).