ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2020 року
Київ
справа №822/1065/17
касаційне провадження №К/9901/36615/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О., Загороднюк А.Г.) у справі № 822/1065/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2016 № 127179/13.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 27.04.2017 позовні вимоги задовольнив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 15.06.2017 скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2017 та ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2017.
В обґрунтування своїх вимог Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: підпункту 4.1.11 пункту 4.1 статті 4, підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 51 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на тому, що податкове законодавство України не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення належних на праві приватної власності фізичним особам-підприємцям будівель промисловості до об`єктів, які не оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.04.2017 № 1002524902 ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, види діяльності: 28.41 Виробництво металообробних машин, 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у., 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.01.2009 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 518,4 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Технічним паспортом, виготовленим станом на 15.09.2016, належне позивачу приміщення, є нежитловим приміщенням цеху по виробництву виробів з металу.
На думку податкового органу, такий об`єкт нерухомості у розумінні підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році, у зв`язку з чим Кам`янець-Подільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області 18.10.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 127179/13, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік в сумі 3789,5 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що належне позивачу нежитлове приміщенням цеху по виробництву виробів з металу є будівлею промисловості і використовується Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за призначенням згідно з видами його підприємницької діяльності, а тому вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що належна позивачу будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки установлена підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга поширюється лише на промислові будівлі, належні промисловим підприємствам. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що технічна документація про те, що належний позивачу об`єкт є приміщенням цеху, виготовлена лише у 2016 році, що не підтверджує приналежність такого статусу вказаній нерухомості протягом 2015 року.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що правова позиція щодо правозастосування вищезгаданих норм матеріального права була викладена Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020, ухваленій за результатами розгляду справи № 820/3556/17 (№ К/9901/23672/18).
Згідно з вказаним правовим висновком застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
У ситуації, що розглядається, з оскаржуваних судових рішень у справі не вбачається встановлення судами попередніх інстанцій усіх обставин, які б забезпечували можливість застосувати вищезгадану практику судового розгляду спорів у подібних правовідносинах, зокрема, не з`ясовано на підставі належних та допустимих доказів факту використання позивачем будівель промисловості за функціональним призначенням у 2015 році. Крім того, як правильно зауважено судом апеляційної інстанції, у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б підтверджували віднесення належної позивачу нерухомості до будівель промисловості у 2015 році.
Однак, суд касаційної інстанції зауважує, що у розглядуваному випадку наявні обставини, які є самостійною і достатньою підставою для задоволення позову.
Так, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.