ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа № 809/1068/17
адміністративне провадження № К/9901/9515/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 809/1068/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
за касаційною скаргою Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Старунського Д.М., суддів Рибачука А.І., Курильця А.Р.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, надалі заміненого на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), третя особа - ОСОБА_2 (далі - третя особа) в якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 09 червня 2017 року № 43-ос "Про звільнення ОСОБА_1 з роботи";
1.2. поновити її на посаді завідувача Болехівського сектору обслуговування громадян Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 09 червня 2017 року;
1.3. стягнути з Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на її користь 20 703,69 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 червня по 11 вересня 2017 року, без урахування податку та обов`язкових платежів, а також витрати з надання правової допомоги адвокатом згідно доданих квитанцій.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала на те, що її звільнення з посади завідувача Болехівського сектору обслуговування громадян Долинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області у зв`язку з його реорганізацією відповідачем проведено з порушенням вимог законодавства. А саме в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України її не було попереджено про наступне звільнення та не запропоновано іншу роботу. Звільнення позивача відбулося без погодження з профспілковим комітетом, що є порушенням статті 43 КЗпП України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року та прийнято нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
4.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 09 червня 2017 року № 43-ос "Про звільнення ОСОБА_1 з роботи".
4.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача Болехівського сектору обслуговування громадян Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 10 червня 2017 року.
4.3. Стягнуто з Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 45 022 грн 31 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 червня по 21 грудня 2017 року та витрати з надання правової допомоги адвокатом в сумі 1600 грн.
5. Скасовуючи постанову суду першої та інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуваний наказ відповідача є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на те, що звільнення позивача було проведено без дотримання вимог статтей 40 та 49-2 КЗпП України. Відповідачем не надано доказів фактичного скорочення чисельності або штату працівників, зміни у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
5.1. Позивачу було запропоновано дві вакантні посади спеціаліста Калуського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 та головного спеціаліста сектору забезпечення наповнення бюджету фінансово-економічного відділу (на час відсутності основного працівника) Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області. Від яких вона відмовилась. Однак, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно штатного розпису Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 20 лютого 2017 року в Болехівському секторі обслуговування громадян скорочення чисельності працівників не відбулося, кількість працюючих у цьому секторі залишилась в кількості 2 особи (завідувач та головний спеціаліст). При цьому ні одна ні інша посада не були запропоновані позивачу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
6. У січні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якій скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 876/10902/17 (№ 809/1068/17) та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року.
7. В обгрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 відбулося скорочення граничної кількості працівників Пенсійного фонду України на 1896 осіб в цілому, що спричинило скорочення чисельності працівників при об`єднанні відповідних управлінь. Згідно зі штатними розписами та змінами до них, які діяли до 01 травня 2017 року (тобто до реорганізації) в Калуському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду, Долинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та управлінні Пенсійного фонду України Рожнятівському районі, загальний штат складав 191 одиницю, що на 59 одиниць більше порівняно з діючим на даний час штатним розписом. Тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не надано доказів фактичного скорочення штату або чисельності працівників є необгрунтованими.
7.1. Позивач у період з 28 квітня по 05 травня 2017 року, з 08 травня по 16 травня 2017 року та з 17 травня по 08 червня 2017 року перебувала на лікарняному. Запропонувати ту чи іншу посаду позивачу міг тільки керівник новоствореного управління, кандидатуру якого погодили тільки 28 квітня 2017 року, в той час як позивач була на лікарняному. Після виходу позивача з лікарняного їй запропоновано наступні посади: спеціаліста Калуського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України або головного спеціаліста сектору забезпечення наповнення бюджету фінансово-економічного відділу на час відсутності основного працівника Калуського об`єднаного Пенсійного фонду України, тобто дві посади на її вибір, які були вакантні станом на 09 червня 2017 року. Однак від таких пропозицій позивач відмовилась. Відповідно до приписів статті 36 КЗпП України відмова працівника від переведення в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці, є підставою для припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердила, що основною причиною її відмови від запропонованих посад було знаходження місця роботи у іншій місцевості. На думку скаржника цей факт можна вважати додатковою підставою для звільнення позивача з посади.
7.2. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що станом на час звільнення позивача були наявні безліч вакантних посад не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Болехівський сектор обслуговування громадян Долинського об`єднаного управління Пенсійного фонду припинив свою діяльність, одночасно з припиненням діяльності цілого управління внаслідок реорганізації. Згідно штатного розпису на 2017 року, затвердженого наказом від 20 лютого 2017 року № 117, передбачено Болехівський сектор обслуговування громадян Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України.
7.3. На думку скаржника, правові підстави для поновлення ОСОБА_1 у Болехівському секторі обслуговування громадян Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відсутні, оскільки вона не була переведена і не працювала у цьому секторі даного управління. Такий висновок підтверджується і постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року.
7.4. Скаржник зазначив, що на посаду завідувача сектору Болехівського сектора обслуговування громадян Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України було запропоновано кандидатуру працівника ОСОБА_3, який на думку керівника установи є більш кваліфікованим та має значні переваги перед ОСОБА_1 ОСОБА_3 відповідач кваліфікаційним вимогам (загальним та спеціальним), які ставились до його посади. Його загальний стаж роботи становив 21 рік 11 місяців, в органах Пенсійного фонду України - 19 років 2 місяці, проходив підвищення кваліфікації, у нього відсутні дисциплінарні стягнення та наявні заохочення за роботу, тривалий час він займав керівні посади в органах Пенсійного фонду України. Крім того, ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК, має малолітню дитину. Натомість ОСОБА_1 має менший загальний стаж роботи, який станом на 01 травня 2017 року складав 20 років 7 місяців, в органах Пенсійного фонду України - 11 років 9 місяців, досвід роботи на керівних посадах складає неповних два роки, що є незначним. Переваг щодо переважного права для залишення на роботі у неї не було.
7.5. Також скаржник вказав на те, що суд апеляційної інстанції визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу невірно виходив з кількості днів такого прогулу, а саме 137 днів. На думку скаржника обрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу мав бути проведений з розрахунку 136 днів. Суд апеляційної інстанції не перевірив розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наданого позивачем. Крім того такі обрахунки не були надані скаржнику для ознайомлення, що є порушенням відповідних процесуальних норм.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г. від 14 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року № 596/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 19 лютого 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, допущено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду Івано-Франківської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини 1 статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
11. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 809/1068/17 залишити без змін.
12. В обґрунтування свого відзиву позивач вказує на безпідставність касаційної скарги та вірність висновків суду апеляційної інстанції про необхідність задоволення адміністративного позову.
13. Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами фактичні обставини справи
14. У період з 08 липня 2005 року по 01 квітня 2016 року позивач працювала в управлінні Пенсійного фонду України в м. Болехові на посадах спеціаліста 1 категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста з виплати пенсій відділу виплати пенсій, а з 02 січня 2014 року - завідувача сектору з обслуговування та розгляду звернень громадян.
15. Наказом Долинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 01 квітня 2016 року № 4-ос ОСОБА_1 призначена на посаду завідувача Болехівського сектору обслуговування громадян Долинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області за переведенням із збереженням одинадцятого рангу державного службовця. Стаж роботи в органах державної влади позивача станом на 01 квітня 2016 року становив 10 років і 8 місяців (а.с. 11 том І).
16. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" постановлено реорганізувати шляхом злиття, зокрема Долинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України та управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі та утворити Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України.
17. Наказом Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 15 лютого 2017 року №110 "Про штатну чисельність працівників управління" приведено у відповідність структуру управління в межах затвердженої штатної чисельності працівників (штатна чисельність становить 132 одинцю, в тому числі державних службовців - 127) (а.с. 16 том І).
18. Наказом начальника Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 20 лютого 2017 року №117 введено в дію штатний розпис Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 20 лютого 2017 року (а.с. 17-21 том І).
19. Наказом Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 09 червня 2017 року № 43-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ", у зв`язку з реорганізацією територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України, пункту 4 частини 1 статті 83 та пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", звільнено ОСОБА_1 з посади завідувача Болехівського сектору обслуговування громадян Долинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (а.с. 57 том І).
20. У цьому наказі, зокрема зазначено, що фінансово-економічному відділу ( ОСОБА_4 ) виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати. Взяти до відома, що ОСОБА_1 перебувала на листку непрацездатності в період з 28 квітня 2017 року до 05 травня 2017 року включно (листок непрацездатності серія АДД № 294037 від 28 квітня 2017 року), з 08 травня 2017 року до 16 травня 2017 року включно (листок непрацездатності серія АДД № 268972 від 16 травня 2017 року) та з 17 травня 2017 року до 08 червня 2017 року включно ( листок непрацездатності серія АДД № 268972 від 16 травня 2017 року) та з 17 травня 2017 року по 08 червня 2017 року включно (листок непрацездатності серія АДД № 268910 від 17 травня 2017 року) (а.с.57 том І).
21. Не погоджуючись із наказом про звільнення та вважаючи його незаконним позивач звернулась до суду із даним позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
22. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
23. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів;7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
24. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 статті 1 Закону № 889-VIII).
25. Частинами 1, 2 статті 21 Закону № 889-VIII визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
26. Частиною 5 статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.
27. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.