ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2020 року
Київ
справа №819/622/17
адміністративне провадження №К/9901/30201/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 819/622/17
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Тернопільській області,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017, постановлену у складі колегії суддів: Святецького В.В., Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області (далі - відповідач, ТУ ДСАУ у Тернопільській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Тернопільській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСАУ у Тернопільській області щодо не здійснення нарахування судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";
- стягнути з ТУ ДСАУ у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за січень 2017 року в сумі 16000 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач як суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області отримала суддівську винагороду за січень місяць 2017 року в розмірі 18400,00 грн, що не відповідає розміру, встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів" - 10 мінімальним заробітним платам, є порушенням гарантованого державою права на її належне матеріальне забезпечення, та зумовило звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСАУ у Тернопільській області щодо не здійснення нарахування судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";
- стягнуто з ТУ ДСАУ у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за січень 2017 року в сумі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень.
Постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць звернуто до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач порушив гарантоване державою право позивача на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності, що виразилось в застосуванні при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди за січень місяць 2017 року п.3 розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІ та не виконанні п.23 розділу ХІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ .
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017, скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час нарахування та виплати позивачу заробітної плати відповідач діяв у відповідності до приписів законодавства України, а тому право позивача на передбачений Законом України,,Про судоустрій і статус суддів" розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону України,,Про Державний бюджет України на 2017 рік" за січень 2017 року не порушене. Також дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи Закону України,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII. Окрім того дійшов переконання, що у січні 2017 року суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, відповідно до штатних розписів правомірно встановлені посадові оклади у розмірі 16000 гривень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення апеляційного суду було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
30.08.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, яка 27.02.2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що обрахунок її суддівської винагороди протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1600 грн, визначеної пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України", а не із розміру мінімальної заробітної плати, як вказано в Законі України "Про судоустрій та статус суддів".
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає її розгляду по суті.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Указом Президента України "Про призначення суддів" № 571/2013 від 18.10.2013 позивачку призначено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області строком на п`ять років.
Відповідно до довідки відповідача від 10.04.2017 року № 138 судді ОСОБА_1 за січень 2017 року виплачено суддівську винагороду в розмірі 18400 гривень.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.