ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2020 року
Київ
справа №802/2075/17-а
адміністративне провадження №К/9901/45086/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 802/2075/17-а
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Господарського суду Вінницької області
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2018, постановлену у складі колегії суддів: Загороднюка А.Г., Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П.
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (далі - відповідач-1, ТУ ДСАУ у Вінницькій області), Господарського суду Вінницької області (далі - відповідач 2), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати вихідної допомоги у зв`язку із виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою;
- стягнути з ТУ ДСАУ у Вінницькій області вихідну допомоги у розмірі 68 874,99 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що працювала на посаді судді арбітражного суду Вінницької області та в подальшому Господарського суду Вінницької області з 20.03.1992 року по 03.10.2016. У вересні 2017 року у зв`язку із звільненням із зазначеної вище посади, позивач звернулась з заявою до ТУ ДСАУ у Вінницькій області про виплату вихідної допомоги. Однак, на зазначене звернення отримала відповідь в якій зазначено, що на момент її звільнення Законом України "Про судоустрій та статус суддів" не передбачено право суддів, звільнених з посад у зв`язку із виходом у відставку, на отримання вихідної допомоги. Окремо, територіальним управлінням, зазначено, що будь-які виплати (в тому числі вихідної допомоги) здійснюються відповідно до наказів голови відповідного суду, як керівника бюджетної установи, однак такий наказ відносно виплати вихідної допомоги не надходив.
У зв`язку із чим, 29.09.2017 року, позивач звернулась з заявою до Господарського суду Вінницької області про виплату вихідної допомоги. Однак, на зазначений лист отримала відповідь в якій зазначено, що правових підстав для виплати такої допомоги немає, оскільки на момент її звільнення Законом України "Про судоустрій та статус суддів" не передбачено право суддів, звільнених з посад у зв`язку із виходом у відставку, на отримання вихідної допомоги.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідачів та вважаючи, що має право на вихідну допомогу позивач звернулась з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Господарського суду Вінницької області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою;
- стягнуто з ТУ ДСАУ у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 65250 грн. (шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят грн) вихідної допомоги (з відповідними відрахуваннями з зазначеної суми).
У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що станом на 30.09.2016 позивач перебував на посаді судді та на нього відповідно поширюється дія норми частини 1 статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, оскільки наказом відповідача-2 № 80-к від 03.10.2016 ОСОБА_1 відраховано зі штату Господарського суду Вінницької області з 03.10.2016.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2018, скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що датою звільнення судді у разі подання заяви про відставку є дата прийняття Президентом України указу №424/2016 від 29.09.2016 про звільнення з посади судді у зв`язку із поданням заяви про відставку, а не дата відрахування судді зі штату (03.10.2016), а тому у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, передбачене частиною 3 статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIІ, оскільки зазначений закон набрав чинності з 30.09.2016 та станом на вказану дату позивач реалізувала своє право на відставку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення апеляційного суду було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення закону, які діяли станом на момент відрахування судді зі штату суду (03.10.2016), а не прийняття Президентом України указу №424/2016 від 29.09.2016 про звільнення позивача з посади судді у зв`язку із поданням заяви про відставку. Так, на момент видання наказу про відрахування її зі штату частиною 3 статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIІ передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород судді, який вийшов у відставку.
Відзиву на касаційну скаргу відповідачами не подано, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 20 березня 1996 року призначена на посаду судді арбітражного суду Вінницької області, який 21 червня 2001 року реорганізовано в господарський суд Вінницької області.
29 вересня 2016 року Указом Президента України № 424/2016, у зв`язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді ОСОБА_1 .
Згідно з наказом господарського суду Вінницької області № 80-К від 03 жовтня 2016 року, позивача відраховано із штату суддів з 03 жовтня 2016 року.
01 вересня 2017 року позивач звернулась із заявою до відповідача-1 про виплату вихідної допомоги.
За наслідком розгляду цієї заяви, позивач отримала відповідь за №04-36/2302 від 12 вересня 2017 року, в якій зазначено, що відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції чинній на момент звільнення) виплата вихідної допомоги у зв`язку з виходом судді у відставку не передбачена. Крім того, у цьому листі управлінням проінформовано позивача, що будь-які виплати (зокрема вихідної допомоги) здійснюються відповідно до наказів голови відповідного суду, як керівника бюджетної установи, однак такий наказ щодо виплати вихідної допомоги позивачу не надходив.
29 вересня 2017 року позивач звернулась до господарського суду Вінницької області із заявою про виплату вихідної допомоги, за наслідком розгляду якої отримала відповідь за №06-27/303/17 від 04 жовтня 2017 року в якій зазначено, що на суддів звільнених до 30 вересня 2016 року не поширюються норми Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 1402-19, тому підстави для виплати допомоги відсутні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.