ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа № 520/3809/19
адміністративне провадження № К/9901/2363/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 520/3809/19
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліці про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року, постановлену суддею Чудних С.О.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Старостіна В.В., суддів: Рєзнікової С.С., Бегунца А.О.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції (далі - відповідач), де просила:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ № 519 о/с від 30 листопада 2017 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про звільнення посади інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції та її призначення на посаду;
1.2. зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції поновити з 01 грудня 2017 року на посаді інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що позивачка до цього часу не ознайомлена з наказом №519 о/с від 30 листопада 2017 року про її звільнення з посади інспектора патрульної поліції і призначення на посаду поліцейського. Ані копії вказаного наказу, ані своєї трудової книжки вона не отримувала. На думку позивача її було незаконно звільнено з посади інспектора патрульної поліції з одночасним призначенням на посаду поліцейського патрульної поліції, оскільки свою згоду на таке переведення вона давала під жорстким психологічним тиском, за відсутності фактичного скорочення штату та без врахування переважного права на залишення на роботі. Вказує, що приписами чинного законодавства встановлюється відлік місячного строку звернення звільненого працівника до суду з дня виконання роботодавцем свого обов`язку по ознайомленню працівника з наказом про звільнення. Отже, встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП та частиною 2 статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду на оскарження наказу про його звільнення з посади інспектора патрульної поліції ще не наступив, відтак позивач не пропустила строк звернення до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, заяву позивача про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
4. Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом. Позивачем таких причин не зазначено, крім того не вказано будь-яких обставин і не надано відповідних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що вагомим аспектом при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності з боку позивача факту пропуску строку звернення до суду є специфіка даних спірних правовідносин - щодо проходження публічної служби, встановлення обставин, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
5. 20 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 520/3809/19, в якій вона просила скасувати вказані судові рішення з підстав неправильного застосування норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду.
6. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою приписи частини 2 статті 122 КАС України та частини 1 статті 233 КЗпП України, які є визначальними при вирішенні питання щодо строку звернення до адміністративного суду у справах про звільнення. Наполягає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню місячний строк, визначений частиною 1 статті 233 КЗпП, який обчислюється виключно з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Враховуючи, що позивачу і до цього часу копії наказу начальника Департаменту патрульної поліції № 519 о/с від 30 листопада 2017 року про звільнення з посади не вручено, позивачка фактично продовжувала і до цього часу продовжує виконувати ті ж самі обов`язки, які виконувала як інспектор патрульної служби та отримує заробітну плату інспектора патрульної служби, вважає, що строк звернення до суду нею не пропущено.
7. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 520/3809/19.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 19 лютого 2020 року дану касаційну скаргу прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
9. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із наступного.
11. Відповідно до частин першої і другої статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
12. Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
13. Аналогічні норми встановлені у статті 122 КАС України в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року.
14. Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
15. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
16. Згідно положень частини 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію", служба в поліції є державною службою особливого характеру, тобто є публічною службою в розумінні пункту 15 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року).
17. Згідно з частиною 1 статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
18. Таким чином, строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить один місяць, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
19. Як слідує з матеріалів справи, наказом Департаменту патрульної поліції НП № 85 о/с від 10 березня 2017 року ОСОБА_1, за результатами проведеного конкурсу призначена на посаду інспектора роти № 5 батальйону № 2 УПП в м. Харкові та їй присвоєне спеціальне звання "рядовий поліції"
20. Відповідно до Наказу Національної поліції України № 1074 від 13 жовтня 2017 року "Про організацій но-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України" посада інспектора роти № 5 батальйону № 2, на якій була призначена ОСОБА_1, була скорочена та введена посада поліцейського цієї ж роти.
21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання наказу Національної поліції України від 13 жовтня 2017 року № 1074 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України" та на підставі рапорту ОСОБА_1 від 31 жовтня 2017 року наказом № 519 о/с від 30 листопада 2017 року Департаменту патрульної поліції НПУ про звільнення позивача з посади інспектора роти №5 батальйону №2 УПП у місті Харкові ДППНП та призначено на посаду поліцейського роти № 5 батальйону № 2 УПП у місті Харкові ДППНП.
22. Наказом Департаменту патрульної поліції від 29 грудня 2017 року № 589 о/с ОСОБА_1, поліцейському роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції було присвоєно спеціальне звання "капрал поліції".
23. Наказом Департаменту патрульної поліції від 13 липня 2018 року № 680 о/с, на підставі наказу Національної поліції України від 14 травня 2018 року № 470, капрала поліції ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського роти № 5 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Харківській області ДПП, звільнивши з посади поліцейського роти № 5 батальйону № 2 того ж УПП. Підставою такого звільнення також був власноруч написаний рапорт позивача з зазначенням дати його написання - 24 травня 2018 року, та зазначенням посади, на якій позивач перебував на час його написання - поліцейський роти № 5 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП та її звання - капрал поліції.
24. Наказом Департаменту патрульної поліції від 29 грудня 2018 року № 1256 о/с ОСОБА_1, поліцейському роти № 5 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Харківській області ДПП присвоєно спеціальне звання "сержант поліції".
25. Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій слідує, що предметом спору у цій справі є наказ № 519 о/с від 30 листопада 2017 року ДПП НП України про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора роти № 5 батальйону № 2 УПП у м. Харкові ДПП НП та її призначення на посаду поліцейського роти № 5 батальйону № 2 УПП у м. Харкові ДПП НП, який за своєю правовою природою є рішенням про переміщення поліцейського по службі відповідно до абзацу 1 пункту 3 частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію", про що також зазначено в цьому наказі.
26. З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 17 квітня 2019 року.
27. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказувала, що відповідачем не було дотримано встановленого чинним законодавством порядку ознайомлення з оскаржуваним наказом, з огляду на що вона дізналася про порушення своїх прав тільки 09 квітня 2019 року.