ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 911/269/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 листопада 2019 року (головуючий - Козир Т. П., судді - Яковлєва М. Л., Куксова В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 01 липня 2019 року (суддя Джарти В. В.)
у справі
за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання недійсними договору і додаткової угоди
Відповідно до статті 216 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2020 було оголошено перерву до 19.02.2020 о 14.45 год.
(за участю представників: позивача - Кириленко О.П., відповідача - Ващенко М.С.)
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судами
1. За результатами проведення процедур відкритих торгів 16.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (правонаступник - Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", далі - АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", позивач), як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Російське підприємством "Стан-Комплект" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект", далі - ТОВ "СП "Стан-Комплект", відповідач), як виконавцем, був укладений договір №1042 (далі -договір №1042), відповідно до якого виконавець зобов`язався надати послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці "Таврида" загальною вартістю 6 280 437,60 грн., а замовник зобов`язався прийняти та сплатити за надані послуги.
1.1. Згідно з п. 4.1 договору розрахунок за надані послуги виконавцем послуги проводиться замовником поетапно, на банківський рахунок виконавця по рахунку-фактурі на оплату послуг, складених на підставі підписаних сторонами актів прийому-здачі наданих послуг, протягом 120 календарних днів від дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданого етапу послуг.
1.2. Умовами договору встановлено термін надання послуг 7 місяців з моменту отримання виконавцем письмової заявки замовника, строк дії договору - 12 місяців від дати укладання.
2. 14.09.2012 між сторонами укладена додаткова угода №1/978 до договору №1042 (далі - додаткова угода №1/978), якою, зокрема збільшено термін надання послуг до 20.12.2012 та спрощено порядок розрахунків за виконані роботи.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/15483/16, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ТОВ "СП "Стан-Комплект", стягнуто з АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "СП "Стан-Комплект" 1 827 314,98 грн. основного боргу, 1 625 169,36 грн. інфляційних втрат та 194 251,77 грн. 3 % річних.
3.1. Судовим рішенням у наведеній справі встановлено факти виконання ТОВ "СП "Стан-Комплект" передбачених договором № 1042 робіт на загальну суму 6 280 437,59 грн., їх прийняття з боку АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", проте лише їх часткову оплату останнім.
Короткий зміст позовних вимог
4. У січні 2019 року АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулось до суду з позовом до ТОВ "СП "Стан-Комплект" про визнання недійсними з моменту укладення договору №1042 та додаткової угоди №1/978.
5. Позов мотивований тим, що спірний договір укладений з метою незаконного заволодіння грошовими коштами позивача, про що свідчить: (1) незаконна зміна шляхом укладення відповідної додаткової угоди порядку прийняття та оплати виконаних робіт; (2) порушення при укладенні договору вимог частини 2 статті 23 Закону України "Про здійснення державних закупівель" щодо порядку оприлюднення інформації про внесення змін до документації конкурсних торгів та частини 5 статті 40 названого Закону щодо внесення змін до договору, укладеного за результатами конкурсних торгів. Єдиною правовою підставою позову позивач вказує статтю 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначаючи, що спірний правочин порушує публічний порядок, а отже є нікчемним і має бути визнаний судом недійсним відповідно до статті 203 цього Кодексу.
Короткий зміст рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій
6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07 листопада 2019 року, в позові відмовлено повністю.
7. Суди попередніх інстанцій констатували не доведення позивачем жодної наведеної ним в якості підстав позову обставини нікчемності спірного договору та додаткової угоди до нього з підстав, передбачених статтею 228 ЦК України, зокрема: наявності у відповідача умислу на протиправне заволодіння грошовими коштами позивача, порушення сторонами правочину норм Закону України "Про здійснення державних закупівель". Навпаки, обставини належного виконання відповідачем умов договору в частині виконання обумовлених ним ремонтних робіт встановлені судовим рішенням у справі № 910/15483/16 між тими ж сторонами, а отже в силу частини 4 статті 75 ГПК України не потребують повторного доказування.
7.1. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки визнання правочину недійсним як спосіб захисту застосовується до оспорюваних правочинів, а обставини нікчемності правочину встановлюються судом при вирішенні спору щодо правових наслідків недійсного правочину. При цьому місцевий господарський суд керувався правовими висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17. Однак зазначене не було визначено судом в якості єдиної підстави для відмови в позові.
7.2. Суд апеляційної інстанції також відзначив наявність ознак недобросовісної та суперечливої поведінки саме позивача, який у 2011 році уклав договір №1042, без зауважень прийняв виконані відповідачем роботи, здійснив їх часткову оплату, визнавав наявність боргу перед відповідачем при розгляді спору між сторонами у справі № 910/15483/16, однак після набрання законної сили судовим рішенням про примусове стягнення з нього залишку боргу шляхом подання у 2019 році даного позову намагається довести недійсність договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
9. Суди не дослідили та не надали оцінки відсутності доказів (первинних документів) реального виконання відповідачем робіт за договором, що свідчить про нереальність господарських операцій з ремонту судна. За відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій за договором № 1042 відповідач безпідставно заволодів майном (грошовими коштами) позивача.
10. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів наявності умислу відповідача на заволодіння майном позивача не узгоджується з висновками Верховного Суду у справах №911/2788/18, №34/5005/15644/2011. При цьому за змістом статей 614, 1166 ЦК України діє презумпція вини порушника договірного зобов`язання, тобто обов`язок доведення відсутності вини покладений на відповідача.
11. Оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм статті 7, частини 3 статті 198 та частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що мало наслідком неповне з`ясування обставин справи та, як наслідок, неправильне вирішення спору.
12. Суди не дослідили обставину незаконної зміни умов договору №1042 внаслідок укладення спірної додаткової угоди з прямим порушенням приписів частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", що очевидно свідчить про недійсність спірного правочину.
13. 12.02.2020 до Верховного Суду надійшла заява позивача про врахування правових висновків Верховного Суду при застосуванні норм права до спірних правовідносин з наведенням переліку відповідних постанов суду касаційної інстанції.
13.1. Ознайомившись із поданою заявою, Верховний Суд констатує, що не зважаючи на посилання позивача в прохальній частині заяви виключно на судову практику Верховного Суду, її мотивувальна частина, окрім цитування відповідної судової практики, містить виклад обставин справи, доводи позивача щодо суті спору та спростування ним висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування норм законодавства при вирішенні даного спору. Верховний Суд розцінює зміст заяви як доповнення касаційної скарги та згідно з частинами 1, 2 статті 298 ГПК України залишає її у вказаній частині без розгляду, як таку, що подана з порушенням встановленого процесуального строку та не містить доказів надсилання її копії іншим учасникам справи.
13.2. Щодо наведених позивачем постанов Верховного Суду, то викладені в них висновки переважно стосуються застосування приписів статті 241 ЦК України - вчинення правочину представником юридичної особи з перевищенням повноважень, тобто є нерелевантними до спірних правовідносин щодо нікчемності правочину, який порушує публічний порядок, у зв`язку з чим не підлягають врахуванню при вирішенні спору в даній справі.
14. Також 13.02.2020 позивачем подано до Верховного Суду заяву про постановлення окремої ухвали до правоохоронних органів за фактами виявлення в діяннях посадових осіб як позивача, так і відповідача ознак кримінального правопорушення.
14.1. За приписами частини 1 статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішення спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.