ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 904/3852/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивачів - Целіка В.В., Тютюнник В.А.,
відповідача - Борисової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(головуючий - Петренко Н.Е., судді - Золотарьова Я.С., Ярошенко В.І.)
від 03.09.2019
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Чередко А.Є., судді - Білецька Л.М., Коваль Л.А.)
від 10.12.2019,
за позовом акціонерів ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Комплект", які діють в інтересах юридичної особи - Приватного акціонерного товариства "Насінневе",
до ОСОБА_1
про відшкодування збитків у розмірі 850 198,70 грн,
В С Т А Н О В И В:
у серпні 2018 року позивачі, які діють в інтересах юридичної особи Приватного акціонерного товариства "Насінневе" звернулися до господарського суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (директора товариства, повноваження якого припинено на момент розгляду цієї справи) 850 198, 70 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.04.2015 відповідач приступив до виконання обов`язків керівника ПАТ "Насінневе" (наразі ПрАТ "Насінневе"), що підтверджується наказом № 27 від 22.04.2015, протоколом чергових загальних зборів акціонерів № 22-04/2015 від 22.04.2015. На підставі протоколу засідання наглядової ради товариства № 19/10-2017/Н від 19.10.2017 відповідача було звільнено з посади директора та визначено останній робочий день 19.10.2017. Посилається на те, що в період з серпня 2015 року до серпня 2017 року відповідач без будь-яких на те законних підстав здійснював платежі на користь податкових органів за рахунок ПрАТ "Насінневе" замість фізичних осіб - власників земельних ділянок. В результаті таких дій ОСОБА_1 ПрАТ "Насінневе" завдано збитків у сумі 850 198,70 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ПрАТ "Насінневе" 850 198,70 грн збитків.
28.12.2019 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019, в якій просить вказані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами для скасування вказаних судових рішень зазначає, що судами не застосовано п. п. 5, 41, 42, 50, 51 додатку 7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Вважає, що судом порушено ст. 13, ч. 11 ст. 176, ч. ч. 1, 2 ст. 54, п. 7 ч. 2 ст. 182, п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, п.п. 2 - 6 ч. 4 ст. 238, ст. 282 ГПК України та не враховано ст. 73 ГПК України, ч. 5 ст. 162 ГПК України. Вказує на безпідставність висновку апеляційного суду про те, що платіжні доручення були оформлені у вигляді електронних розрахункових документів. Стверджує, що позивачем не надано оригіналу електронних доказів та, що на платіжних дорученнях відсутня відмітка банку про те що вони є електронними. Зазначає, що у судових засіданнях першої та апеляційної інстанції наголошував про необхідність надання оригіналу таких електронних доказів, однак суди проігнорували ці посилання. Вважає, що платіжні доручення не є належними доказами у справі, адже вони не відповідають вимогам Інструкції щодо їх оформлення (не містять дати надходження, дати валютування, підпису платника та відповідального виконавця банку, дати виконання), суперечать ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України". З урахуванням вказаного вважає, що позивачем не було надано, а судами не встановлено на підставі належних і допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок податкового органу. Вказує і на те, що копії платіжних доручень не засвідчені належним чином - на них відсутнє посилання "Згідно з оригіналом", не зазначено назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дати посвідчення. Стверджує, що жодних платежів він не здійснював. Щодо складу цивільного правопорушення, то відповідач посилається на те, що позивачу необхідно було довести нецільове розпорядження коштами товариства (однак, жодного обґрунтування такого твердження позивачем не наведено, таких доказів не містять матеріали справи); недоотримані суми чистого прибутку (сума 850 198, 70 грн позивачем вказується як "дохід", а не чистий прибуток). Стверджує, що відповідач не вчиняв жодних неправомірних дій, про що свідчать рішення загальних зборів про затвердження річних фінансових звітів щодо відсутності збитків. Посилається на відсутність рішення наглядової ради товариства щодо притягнення директора до відповідальності. Вказує на відсутність складу цивільного правопорушення у його діях. На думку відповідача, питання обґрунтованості збитків не відноситься до компетенції економічної експертизи, що вбачається із абз. 8 п. 2 ч. 2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998. Стверджує, що зі змісту висновку експерта не вбачається дослідження належних документів, що є грубим порушенням вказаної Інструкції. Зазначає, що законодавством не передбачено право подання спільного позову кількома акціонерами, кожному з яких належить менше ніж 10% статутного капіталу товариства. На думку відповідача, у ОСОБА_2, ОСОБА_3 відсутнє документальне підтвердження процесуальної дієздатності. Вважає, що станом на день подання заяви про приєднання до справи, ТОВ "Приват Комплект" не надано доказів про наявність у нього 47,55% статутного капіталу товариства. Вважає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів. Посилається на постанови Верховного Суду від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12, від 02.05.2018 у справі № 320/375/16-ц, від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17.
У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Насінневе" просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з наведених у відзиві підстав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 22.04.2015 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора ПАТ "Насінневе" (змінено організаційно-правову форму на ПрАТ "Насінневе"), про що свідчить наказ № 27 від 22.04.2015, протокол чергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Насінневе" № 22-04/2015 від 22.04.2015.
На підставі протоколу засідання наглядової ради товариства № 19/10-2017/Н від 19.10.2017 ОСОБА_1 звільнено з посади директора, останнім робочим днем визначено 19.10.2017.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПрАТ "Насінневе" здійснює вид економічної діяльності 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний).
Судами встановлено, що між ПрАТ "Насінневе" і фізичними особами (власниками земельних ділянок) було укладено договори оренди землі сільськогосподарського призначення для здійснення господарської діяльності товариства.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що впродовж 2015 - 2017 років ПрАТ "Насінневе" здійснило перерахування земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 850 198,70 грн до бюджету, про що свідчать платіжні доручення, які були оформлені у вигляді електронних розрахункових документів. Встановили, що більшість платіжних доручень містять штамп банку та підпис працівника банку в графах "одержано банком" та "проведено банком", що згідно з п.п. 2.5., 2.14. Інструкції свідчить про списання коштів з рахунку платника. Взявши до уваги вказане, висновок судово-економічної експертизи, суди дійшли висновку, що перерахування 850 198,70 грн на бюджетні рахунки за відсутності в товариства законних підстав для їх здійснення призвело до заподіяння реальних збитків останньому на вказану суму. На думку суду, спричинення збитків ПрАТ "Насінневе" у сумі 850 198,70 грн є наслідком протиправної поведінки директора товариства ОСОБА_1 з безпідставного розпорядження коштами товариства (перерахування коштів до бюджету на виконання податкових зобов`язань інших осіб). Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що цей позов було подано акціонерами товариства, яким у сукупності належить майже 66% його статутного капіталу ( ОСОБА_2, ОСОБА_3 належить по 9% статутного капіталу товариства, а у сукупності 18% та ТОВ "Приват Комплект" з часткою 47,551402% статутного капіталу (останнє звернулося до господарського суду з заявою про приєднання до позову). Судами встановлено, що позивачі звернулись з цим позовом в межах трирічної позовної давності.
Проте, повністю погодитися з висновками господарських судів неможливо з огляду на таке.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Правовідносини між підприємством (товариством) і його посадовою особою мають довірчий характер. Посадові особи юридичної особи зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Статтею 89 ГК України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.
Отже, ст. 89 ГК України передбачено відповідальність посадових осіб юридичної особи, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).