ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 915/411/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
За участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМАНТ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 (суддя Ржепецький В.О.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 (головуючий суддя: Аленін О.Ю., судді: Бєляновський В.В., Лавриненко Л.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМАНТ"
до Фізичної особи - підприємця Шульмейстер Володимира Юрійовича
про стягнення 1 681 300,00 грн.,
За участю представників:
позивача - Єрмоленко О.О., Лавренюк Ю.В. - адвокати
відповідача - Дуднік Л.О. - адвокат
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АКАМАНТ" (далі - ТОВ "АКАМАНТ", позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Шульмейстера Володимира Юрійовича (далі - ФОП Шульмейстер В.Ю., відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 1 681 300 грн безпідставно набутих коштів.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з травня 2018 року позивачем було здійснено ряд перерахувань на рахунок відповідача із призначенням платежу за договором №26-04/18 від 26.04.2018. При цьому, за твердженням позивача, договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №26-04/18 від 26.04.2018 не було укладено, оскільки сторонами не узгоджено всіх істотних умов договору, зокрема, щодо його ціни. Між тим, як стверджує позивач, не дивлячись на те, що договір з відповідачем укладено не було, бухгалтером ТОВ "АКАМАНТ" помилково здійснено ряд перерахувань грошових коштів на рахунок ФОП Шульмейстера В.Ю. За твердженням позивача, жодних послуг відповідачем ТОВ "АКАМАНТ" надано не було, відповідачем не складалися, не підписувалися і не надавалися позивачеві акти приймання-передачі наданих послуг. З огляду на що, позивач вважає, що грошові кошти були перераховані на рахунок позивача помилково, за відсутності правових підстав, а тому підлягають поверненню ТОВ "АКАМАНТ" відповідно до приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.
1.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зазначивши, що 26.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір №2604/18 про надання інформаційно-консультаційних послуг, яким сторони погодили всі умови, які є обов`язковими як для замовника, так і для виконавця. Зазначений договір не визнано недійсним, отже кошти набуті відповідачем за умовами договору та підстави для задоволення позову відсутні.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 24.12.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "АКАМАНТ" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №915/411/19 безпосередньо до Касаційного господарського суду.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 10.01.2020 у справі №915/411/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМАНТ" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АКАМАНТ" строк для подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №915/411/19, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 19.02.2020, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 10.02.2020.
3.4. Водночас 23.12.2019 позивачем було подано ідентичну касаційну скаргу через Південно-західний апеляційний господарський суд, яка фактично надійшла до Верховного Суду 30.01.2020.
3.5. У судовому засіданні від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з касаційною скаргою та подання відзиву на касаційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження направлення копії касаційної скарги ФОП Шульмейстеру В.Ю. до касаційної скарги скаржником додані накладна №0209608200068 та опис вкладення у цінний лист від 24.12.2019.
Враховуючи, що ФОП Шульмейстером В.Ю. не надано належних доказів на підтвердження неотримання копії касаційної скарги від позивача за даним поштовим відправленням та доказів існування об`єктивно непереборних підстав, які унеможливлювали відповідача отримувати поштову кореспонденцію за його місцем проживання, як і доводів та доказів неможливості завчасно ознайомитися з касаційної скаргою в суді шляхом ознайомлення з матеріалами справи, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
3.6. У судове засідання 19.02.2020 з`явилися представники сторін. Представники позивача підтримали касаційну скаргу. Представник відповідача заперечив проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "АКАМАНТ" (скаржник, позивач) просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №915/411/19 та передати справу на новий розгляд.
4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що в порушення вимог законодавства суд встановив обставини, що мають суттєве значення для справи на підставі недопустимих доказів (копії договору).
Вказує, що ТОВ "АКАМАНТ" неодноразово звертало увагу суду про відсутність в матеріалах справи документів, які є підставою для перерахування грошових коштів за договором, а саме: відсутність оригіналу договору про надання інформаційно- консультаційних послуг з наявністю істотної умови договору щодо розміру оплати послуг; відсутність актів про надання інформаційно-консультаційних послуг (факт здійснення господарської операції може підтверджувати тільки акт, який є підставою для бухгалтерського обліку (ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Крім того, ТОВ "АКАМАНТ" заявило клопотанням про витребування у ФОП Шульмейстера В.Ю. оригіналу договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №26-04/18 від 26.04.2018 з додатками та актів про надання інформаційних послуг договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №26-04/18 від 26.04.2018, яке було задоволено ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 вересня 2019 року по даній справі. Проте, суд визнав належним обґрунтування відповідача, що такі документи у останнього не збереглися, а щодо актів виконаних робіт, то, на думку суду, дослідження виконання умов даного договору не стосуються предмету позову у даній справі.
Також скаржник вважає, що суд проявив надмірний формалізм у вирішенні справи, що призвело до встановлення обставин на підставі недопустимих доказів, визнав належним доказом перерахування грошових коштів копію договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №26-04/18 від 26.04.2018, яка засвідчена директором Страшко Л.О. та містить відмітку "Згідно з оригіналом" та печатку товариства, яку ТОВ "АКАМАНТ" надано до суду першої інстанції.
Позивач вказує, що при зверненні до суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення безпідставно набутих коштів ТОВ "АКАМАНТ" зазначив про наявність копії договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №26-04/18 від 26.04.2018. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07 березня 2019 року по справі №915/411/19 позовну заяву ТОВ "АКАМАНТ" залишено без руху, оскільки до матеріалів справи не було надано ксерокопію договору про надання інформаційно- консультаційних послуг №26-04/18 від 26.04.2018 та надано строк для усунення недоліків. Саме на виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області ТОВ "АКАМАНТ" надало копію договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №26-04/18 від 26.04.2018 з дотриманням формальних вимог щодо завірення доданих до позовної заяви документів. В подальшому, в порушення законодавства, суд скористався даною обставиною та зазначив дану копію договору, як доказ щодо наявності укладеного договору.
Крім того, на думку скаржника, суд застосував норми (принцип contra proferentem), які не підлягали застосуванню до даних правовідносин.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Наявні матеріали справи містять копію договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №26-04/18 від 26.04.2018, який складено та підписано ФОП Шульмейстером В.Ю. (виконавець) та директором ТОВ "АКАМАНТ" Паловські Ю.О. (замовник).
Згідно з п.п. 9.1., 9.2. цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності). Договір укладається на строк 12 (дванадцять) місяців з дати підписання і може бути розірваний по ініціативі кожної із сторін у будь-який час з попередженням іншої сторони за 10 (десять) календарних днів до розірвання.
5.2. ТОВ "АКАМАНТ" на виконання умов даного договору було перераховано на користь ФОП Шульмейстера В.Ю. грошові кошти у загальному розмірі 1 681 300 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (т.1, а.с. 13-27), в призначенні платежу яких вказано реквізити договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №26-04/18 від 26.04.2018 та період, за який перераховано такі кошти.
6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що між сторонами було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, який підписано сторонами та який містить всі ознаки, визначені ст. 207 ЦК України щодо форми правочину та щодо порядку укладення господарських договорів, визначеного ч. 1 ст. 181 ГК України; у відповідності до вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України та ст. 180 ГК України містить всі умови, визначені як обов`язкові для договору про надання послуг, зокрема, ст.ст. 901-907 ЦК України. Грошові кошти, про повернення яких йдеться в позові, перераховано позивачем відповідачеві на підставі низки платіжних доручень, які містять посилання на цей договір.
Відтак, надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
7.2. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.
Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей) (постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №917/803/18, від 09.07.2019 у справі №918/926/17, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
7.3. Як вірно встановив суд апеляційної інстанції, наявні матеріали справи містять копію договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №26-04/18 від 26.04.2018, який складено та підписано ФОП Шульмейстером В.Ю. (виконавець) та директором ТОВ "АКАМАНТ" Паловські Ю.О. (замовник).