ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 923/223/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання : Громак В.О.
за участю представника : КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради - адвоката Хромченко О.С. та ліквідатора- Ляшка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності Херсонської міської ради
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019
у справі № 923/223/19
за позовом Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради
до 1. Управління комунальної власності Херсонської міської ради
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Таврійський"
про визнання недійсним договору оренди,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Управління комунальної власності Херсонської міської ради та ТОВ "Керуюча компанія "Таврійський" про визнання недійсним договору оренди комунального майна міської територіальної громади № 1996 від 12.07.2018, укладеного між відповідачами, як такого що вчинений з порушенням вимог законодавства.
Позов мотивовано тим, що за спірним правочином у тимчасове платне користування передано комунальне майно, яке раніше було внесеного до статутного капіталу позивача - КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, проте укладаючи такий правочині відповідачами не було узгоджено з розпорядником майна позивача - КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, щодо якого ухвалою суду від 09.02.2018 порушено провадження про банкрутство, а тому укладання оспорюваного договору оренди комунального майна порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, суперечить вимогам ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", внаслідок чого наявні підстави для визнання цього правочину недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.06.2019 у справі № 923/223/19 (суддя Закурін М.К.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 у справі № 923/223/19 (судді : Бєляновський В.В., Богатир К.В., Мишкіна М.А.) рішення Господарського суду Херсонської області 11.06.2019 скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову та визнано недійсним договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 1996 від 12.07.2018, укладеного між Управління комунальної власності Херсонської міської ради та ТОВ "Керуюча компанія" Таврійський".
У касаційній скарзі Управління комунальної власності Херсонської міської ради просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 у справі № 923/223/19 скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду Херсонської області 11.06.2019.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції щодо визнання недійсним оспорюваного правочину, скаржник посилається на неврахування апеляційним судом при вирішенні даного спору положень ст. 58 Конституції України, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 331 ЦК України, ч. 1 ст. 136 ГК України та п.1 ч. 1, ч. 6 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки всім обставинам справи, що призвело до прийняття апеляційним судом неправильного рішення.
Крім того, у своїй касаційній скарзі відповідач- Управління комунальної власності Херсонської міської ради посилається на безпідставне застосування апеляційним господарським судом вимог ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки, як вважає скаржник, на момент укладання спірного договору у позивача відсутнє було право господарського віддання на майно передане в оренду за цим правочином, а тому - Управління комунальної власності Херсонської міської ради не повинно було узгоджувати з розрядником майна позивача укладання оспорюваного договору.
До того ж, скаржник посилається на незастосування апеляційним господарським судом положень ч. 9 ст. 22, ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У відзиві КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку що прийнята з урахуванням всіх обставин справи та норм права.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.12.2019 для розгляду касаційної скарги Управління комунальної власності Херсонської міської ради у справі № 923/223/19 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Банаська О.О., Огородніка К.М.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління комунальної власності Херсонської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 у справі № 923/223/19 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.02.2020 на 10:30 год.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника позивача та думку ліквідатора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 12.10.2018 Комунальне підприємство "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради (м. Херсон, вул. Карбишева, 19) є комунальним підприємством, засновником якого є Херсонська міська рада, статутний фонд підприємства становить 1 730 358,76 грн., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судами обох інстанцій встановлено, що за рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.03.2007 № 178 "Про передачу з балансу ТОВ "Наш дім" на баланс КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради майна цілісного майнового комплексу КП "ЖЕО Суворовського району" було передано з балансу ТОВ "Наш дім", а КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради прийнято на баланс майно цілісного майнового комплексу КП "ЖЕО Суворовського району" та затверджено склад комісії з прийняття-передачі зазначеного майна ЦМК.
На виконання зазначеного рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради, за актом прийому-передачі від 29.03.2007 на баланс КП "Таврійський" було передано майно цілісного майнового комплексу балансовою вартістю 8 699 193,88 грн., зокрема, і нерухоме майно, яке знаходиться за адресою : м. Херсон, вул. Карбишева, 19, балансовою вартістю 1 438 581 грн., а саме : Інв. №2630 База по вул. Карбишева, 19 (асфальтове мощення - 5753 кв.м); Інв. №2883 Навіс для сміттєвозів; Інв. №2952 Стоянка.
Судами встановлено, що вказані вище будівлі та споруди на дату передачі на баланс КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, як об`єкти нерухомого майна зареєстровані не були.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, що 04.09.2007 Херсонською міською радою було прийнято рішення № 549 "Про внесення змін до статутного фонду КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради", яким вирішено внести зміни до статутного фонду КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради за рахунок вартості майна цілісного майнового комплексу, залишкова вартість якого складає 1 730 358,76 грн., згідно з актом про передачу від ТОВ "Наш дім" до КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради від 29.03.2007" (п.1); визначено розмір статутного фонду КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради у сумі 1 730 358,76 грн. (п. 2).
Надалі, на підставі зазначеного рішення Херсонської міської ради, 14.08.2008 зареєстровано зміни до статуту КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.04.2010 будівлі та споруди, за адресою: м. Херсон, вул. Карбишева, буд. 19, та складаються з: частина адміністративної будівлі літ "А, площею 1046,1 м кв; будівля охорони літ "И", площею 44,1 м кв; склад літ "Р", площею 12,4 м кв; склад літ. " У", площею 7,3 м кв; склад літ "Ф", площею 10 м кв; склад літ. "М", площею 50 м кв; навіс літ "К"; навіс літ "Н"; бокси літ. "Д", площею 224,8 м кв; бокси літ. "Л", площею 525,5 м кв; склад-майстерня літ "П", площею 1312,9 м кв; склади літ "Х", площею 321,7 м кв.; огорожа № 108, належать на праві власності Херсонській міській раді, при цьому свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 244 від 20.04.2010.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 161104688 від 26.03.2019 за адресою: м. Херсон, вул. Карбишева, 19, були зареєстровані будівлі і споруди: частина адміністративної будівлі літ "А, площею 1046,1 м кв; будівля охорони літ "И", площею 44,1 м кв; склад літ "Р", площею 12,4 м кв; склад літ. "У", площею 7,3 м кв; склад літ "Ф", площею 10 м кв; склад літ. "М", площею 50 м кв; навіс літ "К"; навіс літ "Н"; бокси літ. "Д", площею 224,8 м кв; бокси літ. "Л", площею 525,5 м кв; склад-майстерня літ "П", площею 1312,9 м кв; склади літ "Х", площею 321,7 м кв.; огорожа № 108. Державна реєстрація цього майна здійснена 21.05.2014 та у відомостях вказано, що майно є комунальною власністю та належить Херсонській міській раді.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 161104688 від 26.03.2019 за адресою: м. Херсон, вул. Карбишева, 19, зареєстрована "автостоянка", складовими частинами якої є: будівля охорони літ. "О", загальною площею 4,6 м кв, туалет "Т", навіси літ. "Ч", "Ш", "Щ", "Ю" та огорожа №№ 1, 2, 3. Державна реєстрація цього майна здійснена 05.02.2018 та у відомостях вказано, що майно є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста Херсон в особі Херсонської міської ради.
Як встановлено судами обох інстанцій, 19.11.2018 до Державного реєстру були внесені зміни, за змістом яких "автостоянка", складовими частинами якої є: будівля охорони літ. "О", загальною площею 4,6 м кв., туалет "Т", навіси літ. "Ч", "Ш", "Щ", "Ю" та огорожа №№ 1, 2, 3, зареєстрована на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, а власником є Херсонська міська рада.
Як встановлено судами, власності на "автостоянку", яка знаходиться за адресою : м. Херсон, вул. Карбишева, 19, станом до 19.11.2018 було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Херсонською міською радою, а з цієї дати здійснена державна реєстрація права господарського відання за КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради та при цьому власником майна вказано Херсонську міську раду.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 у справі № 923/1194/17 відкрито провадження у справі про банкрутство КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Дейнегу В.М., а 26.09.2018 постановою Господарського суду Херсонської області боржника -КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ляшко О.В.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Керуюча компанія "Таврійський" (орендар) укладено договір оренди комунального майна міської територіальної громади від 12.07.2018 № 1996, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окремо розташовані будівлі літ. "О", "Т", навіси "Ч", "Ш", "Щ", "Ю" та огорожі №№ 1, 2, 3 за адресою: м. Херсон, вул. Карбишева, 19, для розміщення автостоянки, строком до 10.06.2021.
За актом приймання-передачі від 12.07.2018 зазначене вище майно міської територіальної громади було передано орендареві - ТОВ "Керуюча компанія "Таврійський" від орендодавця - Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради.
Згідно Положення про управління комунальної власності Херсонської міської ради, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 28.11.2014 № 1589, управління комунальної власності Херсонської міської ради є виконавчим органом міської ради; від імені територіальної громади здійснює повноваження орендодавця щодо об`єктів, що належать до комунальної власності міської територіальної громади; має право укладати в установленому порядку договори (пункти 1.1, 3.1, 4.5.).
Предметом даного спору є вимога КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання недійсним договору оренди комунального майна міської територіальної громади № 1996 від 12.07.2018, укладеного між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та ТОВ "Керуюча компанія "Таврійський", оскільки спірний правочин укладений між відповідачами щодо надання у платне тимчасове користування комунального майна, без попереднього узгодження з позивачем, а саме розпорядником майна боржника - КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, так як це майно раніше внесено до статутного капіталу КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, що порушує права та охоронювані законом інтереси останнього, та не відповідає вимогам ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним спірного договору оренди комунального майна міської територіальної громади від 12.07.2018, виходив з наступного.
Як зазначає місцевий господарський суд, у період з 05.02.2018 по 19.11.2018 згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав за позивачем - КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, не було зареєстроване речове право на "автостоянку", а речові права у позивача виникли лише з моменту такої реєстрації, внаслідок чого станом на час укладення спірного правочину від 12.07.2018 КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради не володів речовими правами на майно, яке передане в оренду за оспорюваним правочином.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що положення ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стосуються отримання погодження на оренду майна банкрута з розпорядником майна виключно органами управління підприємства, яким у даному випадку є директор підприємства, а не Управління комунальної власності Херсонської міської ради, яке у розумінні цих статей не є "органом управління підприємства", оскільки він є "органом управління майном", що не є тотожним, а тому посилання позивача на порушення зазначених вимог Закону при вчиненні спірного договору оренди є безпідставним, оскільки ці норми Закону регулюють правовідносини щодо порядку дій "органу управління підприємства", а не "органу управління майном".
З огляду на вище зазначене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав, з якими закон пов`язує визнання недійсними спірного правочину, а тому відмовив у задоволені позову про визнання недійсним оспорюваного договору оренди комунального майна міської територіальної громади від 12.07.2018, укладеного між відповідачами, за недоведеності.
Апеляційний господарський суд скасовуючи зазначене рішення суду першої інстанції від 11.06.2019 та задовольняючи позов про визнання недійсним спірного правочину, виходи з такого.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Предметом даного спору є вимога позивача визнати недійсним договір оренди комунального майна міської територіальної громади на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, 207 ГК України, за яким позивач не є стороною; обґрунтована дана вимога тим, що оспорюваний позивачем договір не відповідає вимогам чинного законодавства.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як правило, той чи інший спосіб захисту спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів. При визнанні правочину недійсним потреба встановлення порушених цивільних прав та інтересів залежить від того, чи виконаний недійсний правочин. Тому якщо він виконаний або виконується, то слід встановлювати порушені права і (або) інтереси.
Позивач, як заінтересована особа, повинен довести, що 1) його права порушені договором і можуть бути відновленні саме внаслідок визнання спірного договору недійсним, 2) інтереси позивача можуть бути реалізовані, унаслідок чого він здатен буде набути прав.