Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 711/4859/18
провадження № 61-13436св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03 квітня 2019 року у складі судді Казидуб О. Г. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Пономаренка В. В., Гончар Н. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна, визнання недійсним договору дарування,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 18 червня 2015 року між ним та відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, за яким до ОСОБА_2 перейшло право власності на 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку літера А-І, а, а1 загальною площею 64,1 кв. м, житловою площею 43,4 кв. м з відповідною частиною надвірних споруд, а саме: Д, Е - сараї, Б - літня кухня, Ж - гараж, В - вбиральня, Г - погріб, №№ 2, 3, 4, 6 -огорожа, № 5 - водоколонка.
Право власності відповідача на вказане майно було зареєстровано в реєстрі речових прав, номер запису про право власності 100884242 від 18 червня 2015 року.
Зазначена частина домоволодіння належала йому на праві власності на підставі договору дарування від 09 липня 1997 року, за яким він отримав зазначене нерухоме майно від брата ОСОБА_3 .
Зазначене домоволодіння є його єдиним житлом та місцем постійного проживання, в якому він проживає з 1978 року та по теперішній час разом з дружиною ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 є його дочкою та зареєстрована за вищевказаною адресою, проте у 2012 році виїхала із будинку та у ньому не проживає, його утримання не здійснює.
Наприкінці 2006 року ним була отримана черепно-мозкова травма, внаслідок якої він втратив працездатність та висновком МСЕК від 20 серпня 2007 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково. Поряд з цим, він має низку інших захворювань. Порушення здоров`я призвели до постійної потреби у медичних препаратах, обстеженнях та відповідному лікуванні, на які він не має фінансової можливості.
У 2015 році, будучи обізнаною про його проблеми та важкий стан здоров`я, його дочка, яка вже на той час проживала окремо, запропонувала йому свою допомогу в постійному догляді та утриманні і запевнила його про те, що вона бере на себе зобов`язання довічно утримувати його, забезпечуючи усім необхідним, за умови, якщо він передасть їй у власність належну йому частину домоволодіння, а також гарантувала, що вони разом із дружиною будуть довічно проживати у цьому будинку, а вже після їхньої смерті вона зможе ним розпорядитися на власний розсуд.
Він саме на таких умовах погодився укласти відповідний договір. Усіма питаннями укладення договору дарування займалася відповідач, а він лише прийшов до обраного нею нотаріуса та підписав договір, фактично уявляючи, що його положення містять їх вищевказані домовленості із донькою стосовно довічного утримання. Будучи юридично необізнаною людиною позивач не розумів відмінностей договору дарування та довічного утримання, оскільки до останнього часу був переконаний, що це одне й теж саме.
Тобто, підписуючи даний договір він фактично вважав, що підписує договір, положеннями якого визначено обов`язки відповідача щодо його довічного утримання, так як не мав наміру та бажання безоплатно дарувати належну йому частину будинку.
В подальшому між ним та відповідачем виник конфлікт з приводу того, що дочка не виконує своїх обіцянок щодо його утримання, під час якого він дізнався, що насправді між ними укладено договір дарування, відповідно до положень якого він подарував відповідачу належну йому 1/2 частину житлового будинку без будь-яких зустрічних зобов`язань відповідача щодо його довічного утримання, а право розпорядження нерухомим майном перейшло до неї одночасно із укладенням договору дарування, що вона і має намір здійснити, а саме: продати дане домоволодіння чи здавати в його оренду, або облаштувати платну автостоянку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, яка складається із житлового будинку під літерою А-І, а, а1 загальною площею 64,1 кв. м, житловою площею 43,4 кв. м із відповідною частиною надвірних споруд, а саме: Д, Е - сараї, Б - літня кухня, Ж - гараж, В - вбиральня, Г - погріб, №№ 2, 3, 4, 6 - огорожа, № 5 - водоколонка (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 660911971101), номер запису про право власності 10084242 від 18 червня 2015 року, укладений 18 червня 2015 року між ним та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 на час укладання договору дарування від 18 червня 2015 року був ознайомлений з усіма умовами, наслідками укладання договору дарування про що йому неодноразово роз`яснював нотаріус, що йому було зрозуміло (пункт 11 договору). Укладання договору дарування проводилося з ініціативи тільки позивача, який розумів значення прав та обов`язків сторін за цим договором, що є предметом договору дарування.
Позивач на час укладання договору не помилявся щодо вчинення ним правочину 18 червня 2015 року, доказів на підтвердження укладання ним договору дарування внаслідок помилки суду не надав, разом з тим суд взяв до уваги те, що позивач є інвалідом ІІІ групи загального захворювання та у 2006 році переніс операцію, закриту черепно-мозкову травму та періодично в ті роки перебував на лікуванні.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що договір дарування спірної 1/2 частини житлового будинку ОСОБА_1 було укладено внаслідок помилки, не підтвердили це і у судовому засіданні допитані свідки, так як вони не були присутнім під час укладення договору дарування, а відомості про намір позивача їм відомо лише з його слів.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03 квітня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03 квітня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 12 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що принципове значення, яке повинен з`ясувати суд розглядаючи даний спір, це встановлення реального волевиявлення особи, яка вчиняла правочин, а також в чому саме полягала помилка та під впливом яких обставин була спотворена справжня воля особи, та чи має така помилка істотне значення. Суди попередніх інстанцій також повинні врахувати положення, які регулюють дані правовідносини, і вже за сукупністю встановлених обставин зробити відповідний висновок.
Суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду у аналогічних справах, і як наслідок, неправильно застосували положення матеріального права за наявністю подібних однорідних обставин.
Частина житлового будинку була його єдиним житлом, в якому він проживає із дружиною з 1978 року по теперішній час. Відповідач не проживає у зазначеному будинку та його утримання не здійснює. Всі витрати по утриманню будинку здійснює виключно він. Після укладення оспорюваного договору відповідач договори із комунальними службами як власник майна не переоформляла, платежі з утримання майна не здійснювала.
Також поза увагою судів залишилася та обставина, що за декілька місяців до укладення оспорюваного договору він склав заповіт на відповідача, що фактично підтверджує доводи про його намір передати відповідачу у власність майно лише після його смерті.
Положення договору дарування не містять умов щодо розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, що свідчить про невідповідність договору положенням законодавства та недосягнення сторонами правочину усіх істотних та визначених законодавством умов для укладення договору, що в свою чергу підтверджує відсутність належного волевиявлення на укладення саме договору дарування.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 липня 1997 року ОСОБА_1 прийняв у дар 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування житлового будинку від 09 липня 1997 року.
18 червня 2015 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) було укладено договір дарування частини житлового будинку, згідно з яким дарувальник передав, а обдаровувана прийняла у власність 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд за АДРЕСА_1, який складається із: будинку з прибудовами, 1/2 частина якого відчужується під літерою "А-І, а, а-1" загальною площею 64,1 кв. м, житловою площею 43,4 кв. м, матеріал стін: шлакобетонні, обкладені плиткою, господарські будівлі, а саме: "Д" - сарай, "Е" - сарай, "Б" - літня кухня, "Ж" - гараж, "В" - вбиральня, "Г" - погріб, № 2, 3, 4, 6 - огорожа, № 5 - водоколонка.
Згідно з пунктом 4 зазначеного договору дарувальник, зокрема свідчить про те, що внаслідок дарування частини будинку не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких дарувальник зобов`язаний утримувати за законом чи договором; договір не укладається під впливом тяжкої для дарувальника обставини, укладення цього договору не пов`язане із виконанням обдарованим будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь дарувальника зараз або в майбутньому.
Сторони підтвердили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; вони розуміють, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, а тому, дарувальник не має права вимагати від обдарованого вчинення на його користь будь-яких дій майнового або немайнового характеру, укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків обумовлені у ньому (пункт 5 договору дарування).
Відповідно до пункту 6 цього договору сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, які стосуються дарування частини будинку. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладання цього договору і не відображені у його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення.
Згідно з пунктом 8 договору дарування дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров`я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов`язаний повернути дарунок у натурі.
Кожен, дарувальник та обдарований, прочитали цей договір особисто, до цього договір прочитаний нотаріусом вголос в присутності сторін (пункт 11 договору дарування).
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В. 18 червня 2015 року (реєстровий номер 4131). Договір підписано сторонами в присутності приватного нотаріуса, особи сторін встановлено, встановлено дієздатність, а також належність ОСОБА_1 відчужуваної частини будинку перевірено.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 липня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали Придніпровського районного суду міста Черкаси.
14 серпня 2019 року справа № 711/4859/18 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.