Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа №202/6355/17
провадження №61-5682св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи: публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", комунальне підприємство "Коменергосервіс" Дніпровської міської ради, комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району, публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2018 року у складі судді Зосименко С. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго"), комунальне підприємство "Коменергосервіс" Дніпровської міської ради (далі - КП "Коменергосервіс"), комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі - КП "Дніпроводоканал"), комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району (далі - КВЖРЕП Індустріального району), публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз"), в якому просив:
- зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні належною йому Ѕ частиною квартири АДРЕСА_1, шляхом надання постійного безперешкодного доступу до цієї квартири;
- вселити його до спірної квартири та встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши йому у володіння та користування в натурі житлову кімнату, житловою площею 17,5 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як "позиція № 5", балкон, площею 0,9 кв. м, який позначено в технічному паспорті як "І";
- виділити ОСОБА_2 у володіння та користування в натурі житлову кімнату, житловою площею 17,5 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як "позиція № 6", кладову, площею 0,7 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як "позиція 2",
- залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 місця загального користування (в тому числі допоміжні приміщення), а саме: коридор, площею 6,5 кв. м., який позначено в технічному паспорті як "позиція № 1", кладова, площею 0,7 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як "позиція 2", туалет, площею 1,1 кв. м., який позначено в технічному паспорті як "позиція 3", кухня, площею 5,9 кв. м, яка позначена в технічному паспорті як "позиція 4", житлова кімната, житловою площею 10,7 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як "позиція 7", ванна, площею 2,1 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як "позиція 8", балкон, площею 0,9 кв.м, який позначено в технічному паспорті як "І";
- розділити відкриті у ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", КП "Коменергосервіс", КП "Дніпроводоканал", КВ ЖРЕП Індустріального району, ПАТ "Дніпрогаз" на два окремих особових рахунка, виділивши йому та ОСОБА_2 по окремому особовому рахунку, враховуючи те, що їм належить по 1/2 частині вказаної квартири.
Позов мотивовано тим, що позивач з 17 травня 2017 року є власником Ѕ частини квартири квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. ОСОБА_1 є власником Ѕ частини цієї ж квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 грудня 2003 року. Разом з тим, відповідач чинить позивачу перешкоди у проживанні у квартирі, не допускає до житла, чим позбавляє його права володіння і користування належним йому нерухомим майном.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просила збільшити належну їй частку у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, до розміру 4/5 частки.
Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, та з 2000 року повністю несе витрати по утриманню спірної квартири. Загальна сума сплачених за цей період комунальних платежів складає 39 367,50 грн. В період з 2006 по 2010 роки ОСОБА_2 зробила капітальний ремонт, а саме: встановила газовий котел опалення, провела заміну металопластикових конструкцій. Загальна вартість ремонтних робіт складає 22 972,75 грн.
Оскільки вартість спірної квартири становить 31 450 грн, а ОСОБА_2 зроблено поліпшення майна на 62 340,25 грн, то таке поліпшення є істотним, що є підставою для збільшення її частки у праві спільної часткової власності на квартиру у розмірі 4/5 частки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом його вселення у квартиру АДРЕСА_1 .
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, шляхом виділення у користування ОСОБА_1 жилої кімнати площею 17,5 кв. м. (поз. № 5), ОСОБА_2 - жилої кімнати площею 17,5 кв. м (поз. № 6), залишено у загальному користуванні: коридор, площею 6,5 кв. м (поз. № 1), балкон площею 0,9 кв. м, (поз. І), туалет площею 1,1 кв. м (поз. З), кухню площею 5,9 кв. м (поз. 4), жилу кімнату площею 10,7 кв. м
(поз. 7), ванну площею 2,1 кв. м (поз. 8), кладову площею 0,7 кв. м (поз. 2). У задоволенні іншої частини позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1409,60 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що сторони є співвласниками спірної квартири у рівних частках і мають рівне право користуватися квартирою, проте ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю, що є підставою для задоволення вимог останнього про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення останнього.
Сторонами не досягнуто згоди щодо порядку користування житловими приміщеннями, у зв`язку з чим, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визначив порядок користування квартирою з урахуванням належності кожному із співвласників по Ѕ частини спірної квартири, а також з урахуванням плану квартири, шляхом виділення кожному із співвласників по ізольованій кімнаті однакової площі (17,5 кв. м), а третю жилу кімнату і інші приміщення к квартирі залишив у спільному користуванні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про розподіл особових рахунків по оплаті комунальних платежів, суд першої інстанції виходив із передчасності даних вимог в силу відсутності доказів звернення до відповідних комунальних та обслуговуючих підприємств з приводу укладення з ним, як співвласником квартири, відповідних договорів.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про збільшення частки у нерухомому майні, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що кожному учаснику спільної власності належить обмежене право власності на спільну річ. Змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право і обовязок кожного співвласника узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими власниками.
До витрат на поліпшення спірної квартири відповідач включила витрати на оплату комунальних платежів у розмірі 39 367,50 грн за період з 2000 року, однак дані витрати не є витратами, пов`язаними із поліпшенням майна, а є витратами з його утримання.
Щодо витрат на встановлення газового котла, встановлення радіаторів опалення, сушки для ванної кімнати, унітазу, ванної, умивальнику, то дані поліпшення можна відокремити від спірної квартири.
Також суд виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено, що поліпшення спірної квартири були проведені за її кошти, оскільки відповідно до наданого нею договору від 15 серпня 2007 року, він був укладений між АКБ "Надра" та її батьком ОСОБА_3, тобто банк надав кредитні кошти для придбання газового котла ОСОБА_3 - батьку ОСОБА_3 . Інших доказів на підтвердження понесених витрат на поліпшення спірного майна суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити вимоги, заявлені у зустрічному позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано відсутність у справі доказів, якими підтверджується порушення прав позивача на користування квартирою, зокрема, що йому чиняться перешкоди з боку співвласника квартири ОСОБА_2 .
Також суди дійшли помилкових висновків про задоволення первісного позову в частині встановлення порядку користування квартирою, оскільки позивачу за первісним позовом виділено у користування житлову кімнату площею 17,5 кв. м., позначену у плані за №5, в якій завжди проживала і проживає відповідач, зробила у ній ремонт. Суди не навели жодної підстави визначення саме такого порядку користування квартирою, а також причини відхилення аргументів відповідача.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про збільшення частки ОСОБА_2 у спільному майні, суди попередніх інстанцій не врахували, що покращення, здійснені ОСОБА_2 у квартирі за власні кошти без залучення інших співвласників та за згодою співвласника ОСОБА_4, ці покращення неможливо відокремити або таке технічне відокремлення знецінить спірну квартиру.
Покращення спірної квартири зроблено відповідно до встановленого між співвласниками порядку використання, що було підтверджено доказами, належної оцінки яким суди не надали.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 41 Конституції Українигарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.