Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа №755/13966/18
провадження №61-15224св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3,
третя особа - орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року дочку позивача - ОСОБА_3 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням (вищевказаною квартирою).
Разом з тим, під час розгляду цивільної справи про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою, ОСОБА_3 без дозволу позивача зареєструвала у квартирі свою неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За вказаною адресою ні дитина, ні її батьки жодного дня не проживали, оскільки мати і дитина проживають за постійним місцем проживання і реєстрації батька дитини - ОСОБА_4 .
На даний час позивач має намір продати належну їй квартиру, проте реєстрація дитини у квартирі позбавляє її можливості у повній мірі користуватися правами власника належного їй майна і стало підставою відмови у наданні субсидії через те, що батьки дитини повинні надати довідки про доходи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позовні вимоги позивачем не доведені, а отже відсутні передбачені частиною другою статті 405 ЦК Українипідстави для визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.
Крім наведеного, суд апеляційної інстанції також виходив з того, що визнання малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, є недоцільним, оскільки малолітній не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт його непроживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення його права користування цим житлом.
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням 20 березня 2017 року. Разом з тим, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у спірній квартирі з 14 березня 2017 року, тобто до звернення позивача до суду з позовом до його матері ОСОБА_3, а не в період провадження справи щодо неї.
Суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1, яка є власником спірної квартири, є бабусею малолітнього, права дитини будуть порушені у разі визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки матеріалами справи не доведено відсутність у нього права проживання та користування зазначеною квартирою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_3 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Остання не проживала у належній позивачу квартирі протягом останніх 18 років та в порушення статті 144 СК України лише через 2,5 роки після народження дитини зареєструвала її у спірному житлі без згоди власника. ОСОБА_2 з моменту народження не проживав у квартирі позивача, оскільки постійно проживає з батьками.
Відповідно до статті 29 ЦК України малолітня дитина не може самостійно проживати в квартирі АДРЕСА_1 без матері - ОСОБА_3 і бути зареєстрованим не за місцем постійного проживання батьків.
Мати дитини ОСОБА_3 позбавлена права проживати у спірній квартирі, а малолітній не проживає в належній позивачу квартирі й зареєстрований у ній лише формально, в результаті неправомірних дій ОСОБА_3, а отже син останньої вважається таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 9 ЖК УРСРвстановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Частиною першою статті 383 ЦК Українита статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.