Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 607/8916/13-ц
провадження № 61-44389св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Деревянчук Христина Олегівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2018 року у складі головуючого-судді Вийванко О. М. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 27 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Хоми М. В., Костів О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Деревянчук Х. О. про відкриття виконавчого провадження від 18 травня 2018 року № 56399625.
На обґрунтування скарги зазначав, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2016 року провадження у справі № 607/9916/13-ц закрито, а тому відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження № 56399625 за виконавчим листом № 607/9916/13-ц.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив скасувати постанову старшого державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Деревянчук Х. О. про відкриття виконавчого провадження № 56399625 від 18 травня 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2018 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем правомірно вчинено дії щодо відкриття виконавчого провадження, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, в добровільному порядку боржником не виконано.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив наявні у справі докази, унаслідок чого обґрунтовано відмовив в задоволенні скарги. Ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2016 року не може бути підставою для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки вказаною ухвалою вирішувалося лише питання щодо можливості відновлення втраченого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом, як першої так і апеляційної інстанцій при вирішенні даної скарги не досліджувалися матеріали виконавчого провадження, унаслідок чого не враховано, що зокрема через п`ять років після ухвалення рішення, виконавча служба надсилає боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження, при цьому не з`ясовується де оригінал виконавчого листа. При прийняті оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, які мають значення для її вирішення; склали висновки, які не відповідають матеріалам справи; не дослідили матеріали виконавчого провадження; не взяли до уваги ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2016 року, яка має преюдиційне значення; не встановили, чи надсилався боржнику виконавчий лист, унаслідок чого розгляд справи здійснено без дотримання принципу повного та всебічного дослідження обставин справи, неправильно визначено обставини правовідносин, порушено рівність сторін та не надано правову оцінку матеріалам справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 53 316,15 грн заборгованості за кредитним договором від 22 вересня 2008 року№ 251850-CRED.
На підставі заяви представника ПАТ КБ "ПриватБанк" про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа № 607/8916/13-ц старшим державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Деревянчук Х. О. 18 травня 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56399625, яку згідно листа від 18 травня 2018 року № 23228 направлено ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з даною скаргою, ОСОБА_1, як на підставу для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 56399625 від 18 травня 2018 року, посилався на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2016 року, якою закрито провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Натомість ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2016 року справа по суті позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" не розглядалася, а лише вирішувалося питання про відновлення втраченого унаслідок пожежі судового провадження, й розгляд такого питання закрито, зважаючи на те, що сторони у судове засідання не з`явилися й не надали документів, або їх копій, необхідних для відновлення втраченого провадження.
Отже, позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вирішені по суті рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2013 року, яке є чинним і в добровільному порядку ОСОБА_1 не виконано.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.