Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 495/9926/18
провадження № 61-14739св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - комунальне підприємство "Білгород-Дністровськтеплоенерго",
представник відповідача - Ладан Євгеній Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2019 року у складі судді Прийомової О.Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Комлевої О.С., Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1, звернулася до суду із позовом до комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" (далі - КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго") про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що наказом керівника КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" Волканова М. М. від 08 липня 2016 року № 66 її було прийнято на роботу на посаду фельдшера транспортної дільниці з 08 липня 2016 року за сумісництвом.
Наказом керівника КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" Волканова М. М. від 20 вересня 2018 року № 173 її було звільнено з роботи з 17 вересня 2018 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
Вказувала, що її волевиявлення не було вільним, оскільки посадові особи підприємства незаконно примусили її написати заяву про звільнення за власним бажанням з підприємства, використовуючи фізичний та психологічний тиск.
За фактом фізичного насильства зі сторони посадових осіб КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" вона звернулася з відповідною заявою до Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, у зв`язку з чим було розпочато досудове розслідування.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ керівника КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" Волканова М. М. від 20 вересня 2018 року № 173 про звільнення її з роботи з 17 вересня 2018 року, поновити її на роботі в КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" на посаді фельдшера транспортної дільниці та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач була звільнена після спливу майже півторамісячного строку з дня нанесення їй тілесних ушкоджень, лікарняного листа непрацездатності не відкривала, у матеріалах справи відсутні докази ушкодження її здоров`я саме на робочому місці, так само як і не доведено факту спричинення тілесних ушкоджень посадовими особами відповідача, не встановлено причино-наслідкового зв`язку між виною і наслідками, а саме що у результаті фізичного чи психологічного тиску посадових осіб відповідача позивач була змушена написати заяву про звільнення з роботи. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що розірвання трудового договору відбулось за добровільною ініціативою позивача, яка наміру продовжувати роботу не мала, про такий намір роботодавця не повідомила, виконання своїх обов`язків після подання заяви про звільнення не продовжила, припинивши їх здійснення безпосередньо після подання заяви, що є підставою для її звільнення на підставі статті 38 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно відмовив у задоволенні її позову, оскільки обставини примушування її до написання заяви про звільненні зі сторони посадових осіб відповідача підтверджені належними і допустимими доказами, яким судами не надано оцінки.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом керівника КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" Волканова М. М. від 08 липня 2016 року № 66 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду фельдшера транспортної дільниці з 08 липня 2016 року за сумісництвом.
Наказом керівника КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" Волканова М. М. від 20 вересня 2018 року № 173 ОСОБА_1 було звільнено з посади фельдшера транспортної дільниці за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
На підставі усної заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 20 серпня 2018 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018160240002884, попередня кваліфікація правопорушення - частина друга статті 125 КК України.
Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 25 липня 2018 року о 09-30 годині у приймальні КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" невстановлена особа нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 .
Згідно з висновком експерта від 18 жовтня 2018 року № 266 у ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження: множинні синці в області верхніх і нижніх кінцівок, що могли виникнути від ударної, стискаючої травмуючої дії тупих твердих предметів, на що вказує характер тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у ОСОБА_1 виникли незадовго до звернення за медичною допомогою в лікувальну установу, можливо у той же день; синці зазвичай викликають незначні скороминущі наслідки на протязі не більше 6-ти днів, у відповідності до пункту 2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень; відомі обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не протирічать даним судово-медичної експертизи за механізмом і давністю заподіяння; наявність у ОСОБА_1 наслідків травми суглобів більш як за 21 день, про що йдеться у медичній документації, не відповідає характеру тілесних ушкоджень і у відповідності до пункту 4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" при встановлені ступеня тяжкості до уваги не приймалось.
Відповідно до медичної довідки комунального закладу "Білгород-Дністровська міськрайонна багатопрофільна лікарня" від 20 серпня 2018 року № 150/п215 ОСОБА_1 знаходилася під наглядом лікувального закладу з 25 липня 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.