Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 200/19414/16-ц
провадження № 61-39274св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - керівник Дніпровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Дніпропетровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що 07 серпня 2015 року між ним та
ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу будинку, розташованого по АДРЕСА_1, відповідно до умов якого він придбав у ОСОБА_2 вказаний житловий будинок разом із надвірними допоміжними будівлями та спорудами. При цьому сторонами договору купівлі-продажу було виконано умови договору, зокрема: сплачено повну вартість майна, обумовлені обопільні гарантії, продавцем передано покупцю зазначене нерухоме майно без жодних зауважень з приводу якості, або інших характеристик вказаного майна. Проте, у порушення положень пункту 3.1 вказаного договору відповідач ухилялась від нотаріального посвідчення такого договору в строки, обумовлені цим договором.
З урахуванням зазначеного, вважаючи своє право власника порушеним, ОСОБА_1 просив суд визнати договір купівлі-продажу майна
від 07 серпня 2015 року виконаним та дійсним; визнати за ним право власності на указаний будинок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано виконаним та дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, загальною площею 32,0 кв. м, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , укладений 07 серпня 2015 року
між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння що складається з будинку літ. А-1, загальною площею 32 кв. м, який складається з приміщень: кухня 9 кв. м, кімната 15 кв. м, коридор 8 кв. м; господарські будівлі та споруди складаються із: а-1 сіни, а1-1 веранда,
Б-1 сарай, В-1 сарай, Г-1 літня кухня, Н-1 водопровідна колонка, № 2, 3, 4 забори, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку від 07 серпня 2015 року, укладеного між сторонами у справі, який є укладеним та виконаним, у зв`язку із чим позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на спірне домоволодіння визнав обґрунтованими.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня
2017 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 грудня 2016 року скасовано та у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись законом, зокрема договір купівлі-продажу земельної ділянки єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. З матеріалів вбачається, що право власності на спірний житловий будинок, та на земельну ділянку як і право користування земельною ділянкою, на якій він розташований, відповідачці не належить. Отже, представницьким органом, який наділений повноваженнями на представництво інтересів територіальної громади м. Дніпро, зокрема з приводу земельної ділянки, є Дніпровська міська рада.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава. Позовні вимоги до Дніпровської міської ради, яка є представницьким органом, який наділений повноваженнями на представництво інтересів територіальної громади
м. Дніпро, зокрема з приводу земельної ділянки, не заявлялись, права якої, в тому числі, зачіпаються рішенням суду, до участі у справі вона не була залучена, що призвело до порушення її прав та обов`язків при ухваленні оскаржуваного рішення.
Крім того, вбачається, що власник спірного будинку судом не встановлений і до участі у справі не залучений, і суд першої інстанції без з`ясування кола осіб, яким належить відповідне право, в тому числі й можливих спадкоємців, передчасно дійшов висновку, що відповідач є власником спірного будинку і має право вчиняти відповідні правочини.
Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, а суд першої інстанції це питання не вирішив, тому колегія суддів вважала, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалене із неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалася на те, що суд апеляційної інстанції не врахував тих обставин, що прокурор заявив позов нібито в інтересах Дніпропетровської міської ради, вважаючи, що в цій справі порушуються її права та інтереси, та про необхідність залучення її до участі у справі, незважаючи на те, що на дату подання апеляційної скарги такої юридичної особи і органу місцевого самоврядування не існувало, оскільки 07 вересня 2016 року її було перейменовано у Дніпровську міську раду. Вважала, що прокурор діяв в інтересах неіснуючого органу місцевого самоврядування.
Також посилалась на те, що судом було порушено принцип правової визначеності, оскільки рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2009 року було визнано право власності на спірну земельну ділянку за фізичною особою, і це рішення
10 жовтня 2009 року набрало законної сили. Вона не є стороною у справі, але вирішуючи спір, суд вирішив питання про її права та інтереси, оскільки вона та позивач уклали два договори купівлі-продажу по 1/2 частини указаного домоволодіння.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано указану цивільну справу із суду першої інстанції.
У листопаді 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 липня 1945 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого остання придбала придбала у власність право застройки за адресою:
АДРЕСА_2 . Через деякий час на цій земельній ділянці
ОСОБА_5 було збудовано будинок, який у 1952 році було зареєстровано Дніпропетровським міськвиконкомом про що видано реєстраційне посвідчення.
Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_5 виготовлено технічний паспорт, відповідно до якого будинок літ. А-1, загальною площею 32 кв. м, складається із приміщень: кухня 9 кв. м, кімната 15 кв. м, коридор 8 кв. м; господарські будівлі та споруди складаються з: а-1 сіни, а1-1 веранда, Б-1 сарай, В-1 сарай, Г-1 літня кухня, Н-1 водопровідна колонка, № 2, 3, 4 забори.
07 квітня 1980 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_5 будинок разом із надвірними допоміжними будівлями та спорудами, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , за суму 3 000,00 карбованців. Вказана сума повністю передана продавцю у момент укладення договору, а продавець, в свою чергу засвідчила, що право власності на вказаний будинок перейшло до ОСОБА_2