Постанова
Іменем України
14 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 716/53/15-ц
провадження № 61-7825св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Заставнівська нотаріальна контора,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Яремка В. В., Владичана А. І., Перепелюк І. Б., від 20 березня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Заставнівська нотаріальна контора, про визнання майна об`єктом права власності подружжя, визнання права власності на частку у майні подружжя, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 . За час шлюбу вони збудували житловий будинок по АДРЕСА_1 . Право власності на будинок було оформлено на її померлого чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17 жовтня 2013 року постановою державного нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частину у вказаному вище нерухомому майні подружжя, оскільки 14 березня 2012 року вона зверталася до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття належної їй частки спадкового майна. Вказувала, що згадану заяву про відмову від прийняття спадщини вона подала до нотаріуса під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, а тому така відмова може бути визнана недійсною. Крім того, позивач вважала, що нотаріус помилково включив її 1/2 частину майна в спільному майні подружжя до складу спадкового майна.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила: визнати недійсною заяву від 14 березня 2012 року, подану нею до Заставнівської державної нотаріальної контори, про відмову від прийняття спадщини та небажання отримувати свідоцтво про право власності на 1/2 частку спільного майна подружжя; визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя житловий будинок (літера "А"), гараж (літера "Б"), літню кухню (літера "В"), сарай (літера "Г"), огорожу (№ 1-2), що розташований по АДРЕСА_1, на які видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 жовтня 2008 року на ім`я ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного вище нерухомого майна; внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом від 23 грудня 2013 року, виданих на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6, визначивши її частку у розмірі 1/10 частини житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами.
У березні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Заставнівська нотаріальна контора,в якому просила: визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами; внести до свідоцтв про право на спадщину за законом від 23 грудня 2013 року, виданих на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6, визначивши її частку в житловому будинку з належними до нього будівлями та спорудами у розмірі, відповідно 2/10 та 1/10 частин.
Свої вимоги ОСОБА_5 обґрунтовувала тим, що з травня 1994 року по 18 лютого 2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6
Житловий будинок (літера "А"), гараж (літера "Б"), літню кухню (літера "В"), сарай (літера "Г"), огорожа (№ 1-2) по АДРЕСА_1 були спільною сумісною власністю колишнього подружжя, оскільки будинок був зведений та готовий до проживання ще у 2004 році, тобто до їх розлучення.
Розгляд позовних вимог
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2015 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2015 року рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення її позову в частині визнання майна, розташованого по АДРЕСА_1, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частину у вказаному майні подружжя. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження.
Постановою Верховного Суду України від 15 листопада 2017 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року, рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2015 року в частині задоволених позовних вимог, рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частину майна подружжя, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області, у складі судді Стрільця Я. С., від 06 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 житловий будинок літ. А, загальною площею 160,2 кв. м, житловою площею 95,2 кв. м, гараж літ. Б, літню кухню літ. В, сарай літ. Г, огорожу № 1-2, що розташовані по АДРЕСА_1, на які видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2008 року на ім`я ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. А, загальною площею 160,2 кв. м, житловою площею 95,2 кв. м, 1/2 частину гаражу літ. Б, 1/2 частину літньої кухні літ. В, 1/2 частину сараю літ. Г, 1/2 частину огорожі №1-2, що розташовані по АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Прийнято відмову від позову представників позивача в частині стягнення судових витрат та закрито провадження по справі в цій частині.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний житловий будинок був набутий подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_1 під час шлюбу, а отже вказане майно належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 березня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання майна об`єктом права власності подружжя, визнання права власності на частку у майні подружжя, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки правова природа набуття права власності на новобудову відрізняється від набуття права власності на інше майно. Новобудова може бути здійснена за рахунок інших осіб, у тому числі й за рахунок коштів колишнього подружжя, а прийнята в експлуатацію вже під час укладення нового шлюбу. Визначення частки у праві власності подружжя в новобудові здійснюється відповідно до часток вкладу у зведенні будівлі у період шлюбу. Сам по собі факт оформлення права власності на новобудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Апеляційним судом встановлено, що будівництво спірного житлового будинку було в основному завершено до укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження розміру вкладу у будівництво житлового будинку під час перебування у шлюбі із ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року та залишити в силі рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2017 року необґрунтовано вказав на те, що судами не зʼясовано джерела походження коштів, за які було побудовано спірний будинок та не встановлено часу його зведення, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції ці обставини були встановлені, однак не відображенні у судовому рішенні. Вказані обставини підтверджуються також поясненнями свідків, яким була надана належна оцінка судом першої інстанції. Апеляційним судом не враховано положення статей 57, 60 СК України, статті 331 ЦК України. Зокрема залишено поза увагою те, що право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_6 30 жовтня 2008 року, у період шлюбу із нею та вона брала участь у будівництві (створенні) цього майна, на будівництво витрачалися кошти подружжя та їх батьків. Судом апеляційної інстанції необґрунтовано спростовано покази свідків, здійснено переоцінку доказів, яким надано належну оцінку судом першої інстанції. Судова будівельно-технічна експертиза не була проведена.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду. Апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права із урахуванням встановлених обставин справи, яким надана належна оцінка. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У травні 1994 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, від якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, 1995 року народження, та ОСОБА_4, 1999 року народження.
Згідно з рішенням виконкому Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області від 12 липня 2002 року № 7/272 ОСОБА_6 надано дозвіл на будівництво нового житлового будинку на місці старого на земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 0,08 га по АДРЕСА_1 .
24 листопада 2002 року ОСОБА_6 отримав дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт від обласної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У липні 2003 року згідно з рішенням виконкому Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області надано дозвіл на будівництво гаража, літньої кухні та хліва біля новозбудованого будинку.