Постанова
Іменем України
07 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 522/11183/16-ц
провадження № 61-47255св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач-1 - ОСОБА_1,
представник позивача-1 - ОСОБА_8,
позивач-2 - ОСОБА_2,
представник позивача-2 - ОСОБА_9,
відповідач - ОСОБА_3,
представники відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - адвокатом Парапаном Євгеном Володимировичем, та касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Метр" на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Кравчук Т. С. від 10 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д. від 18 жовтня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.
Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 . З державного реєстру речових прав на нерухоме майно їм стало відомо, що ОСОБА_6 є власником частини горищного приміщення загальною площею 314,1 кв. м в указаному будинку на підставі договору дарування від 21 грудня 2007 року.
21 грудня 2007 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдаровувана) укладено договір дарування, згідно умов якого дарувальник передала у власність обдарованій належне їй на підставі заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2007 року нежитлове горищне приміщення у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 314,1 кв. м. Указане судове рішення було скасовано ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2008 року, а 15 квітня 2013 року ухвалою цього ж суду позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради було залишено без розгляду.
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, а її спадкоємцем є ОСОБА_3 .
Посилаючись на те, що набуття ОСОБА_3 та її спадкодавцем ОСОБА_6 права власності на горищне приміщення будинку АДРЕСА_1 є незаконним та останнє не могло бути предметом спадкування, з урахуванням уточнення позовних вимог позивачі просили визнати вказаний договір дарування недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2017 року позов ОСОБА_7, ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування горищного приміщення загальною площею 314,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 21340459) № 10385 від 21 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С. О., номер запису 526 в книзі: 73неж-75, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивачі є співвласниками горищного приміщення у будинку АДРЕСА_1 , то його відчуження ОСОБА_6 на підставі договору дарування ОСОБА_3 , правова підстава набуття якого за останньою була скасована, є підставою для визнання оспорюваного договору дарування недійсним, як такого, що порушує права та законні інтереси позивачів як співвласників подарованого майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційних скарг
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метр" (далі - ТОВ "Метр"), як особа, що не була залучена до участі у справі, але суд вирішив питання про її права та обовʼязки, подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно витягу № 89206543 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності про об`єкт нерухомого майна від 09 червня 2017 року, нежитлове приміщення стосовно якого зазначається в рішеннях суду, а саме, горищне приміщення загальною площею 121,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності іншому співвласнику - ТОВ "Метр". Проте, суди попередніх інстанцій, не повідомили ТОВ "Метр" про час і місце розгляду справи та не залучили його до у часті у справі як особу, прав та обовʼязків якої стосується рішення суду. Крім того, суди не дослідили та не зʼясували той факт, що нежитлового горищного приміщення загальною площею 314,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1 фактично не існує.Судом не виконано будь-яких дій щодо дослідження обставин наявності або відсутності інших співвласників спірного нерухомого майна та ухвалено рішення, яке порушує їх права та інтереси, не залучивши їх до участі у справі.
Представник ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин Закон України "Про особливості здійснення права власності багатоквартирному будинку" та статті 391 ЦК України; не врахували, що віднесення приміщень до допоміжних, пов`язане насамперед з їх цільовим призначенням, а саме, для експлуатації та обслуговування будинку, тоді як горищне приміщення не має такого функціонального використання, його технічна характеристика не досліджена. Позивачами не доведено наявність у них права власності на спірне нежитлове приміщення, не доведено вчинення відповідачем дій, які б позбавляли або обмежували позивачів у здійснення права володіння спірним майном. Обраний позивачами спосіб захист є неправильним. Крім того, суд порушив норми процесуального права, належним чином не вирішивши наявність правових підстав для відводу та обмеживши відповідача у конституційному праві на вільний вибір захисника своїх прав.
Відзив на касаційній скарги до суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційними скаргами ОСОБА_3, поданою представником - адвокатом Парапаном Є. В., та ТОВ "Метр" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2018 року. Витребувано цивільну справу № 522/11183/16-ц з Приморського районного суду м. Одеси.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 є власником частини горищного приміщення загальною площею 314,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 21340459) на підставі договору дарування від 21 грудня 2007 року.
21 грудня 2007 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдаровувана) укладено договір дарування, згідно умов якого відповідач передала у власність ОСОБА_6 належне їй на підставі заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2007 року у справі № 2-8472/07 нежитлове горищне приміщення у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 314,1 кв. м.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2008 року у справі № 2-8472/07 заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2007 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до Одеської міської ради було задоволено та визнано право власності за останньою на горищне приміщення загальною площею 314,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1, скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради було залишено без розгляду.
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, а її спадкоємцем є ОСОБА_3
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивачі обґрунтовували свої вимоги тим, що набуття ОСОБА_3, а потім і її спадкодавцем ОСОБА_6 права власності на нежитлове горищне приміщення у багатоквартирному будинку, у якому вони проживають, порушує їх права як співвласників такого приміщення.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).