Постанова
Іменем України
07 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 2-6121/04
провадження № 61-38360св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Дніпровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська
від 19 листопада 2004 року у складі судді Фісунова А. Л. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року
у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Пономарь З. М.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на самовільно збудоване домоволодіння та встановлення факту прийняття спадщини.
Посилаючись на те, що після смерті батьків, які не набули законних прав
на житловий будинок, стверджуючи, що вона фактично прийняла спадщину у вигляді будинку під літерою Д-1 по АДРЕСА_1, однак не може оформити своє право на нерухоме майно, ОСОБА_1 просила встановити факт прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на вказаний будинок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2004 року визнано за ОСОБА_4 право власності на будинок
під літерою Д-1 по АДРЕСА_1 .
Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у виді будинку
під літерою Д-1 по АДРЕСА_1 після смерті її батька ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування
за законом на будинок під літерою Д-1 по АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 фактично прийняла у спадщину будинок
під літерою Д-1 по АДРЕСА_1, однак не оформила своє право, оскільки її батьки не набули законних прав на вказане майно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня
2018 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2004 року та ухвалу Ленінського апеляційного суду м. Дніпропетровська
від 24 липня 2014 року про виправлення описки скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на самовільно збудоване домоволодіння та встановлення факту прийняття спадщини відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, залишивши поза увагою, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності Дніпровської міської ради, визнав за позивачем право власності на самочинно побудоване домоволодіння, що призвело до порушення законних прав власника земельної ділянки. Суд першої інстанції в порушення вимог закону застосував положення статті 376 ЦК України, не залучивши при цьому до участі у розгляді справи Дніпровську міську раду, чим порушив вимоги ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2004 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року
і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що будівництво будинку під літерою Д-1 по АДРЕСА_1 відбулось на належно відведеній земельній ділянці, а померлий ОСОБА_4 мав фактично право власності на вказане майно, що було ним збудоване. Виникнення права власності не пов`язувалося із реєстрацією цього права. Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права. Вважає, що строк на оскарження рішення суду першої інстанції почався для Дніпровської міської ради 08 липня 2008 року. Звертає увагу на порушення права власності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Дніпровська міська рада просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
15 серпня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтва на право на спадщину
від 11 січня 1982 року, рішення суду від 30 липня 1955 року належало домоволодіння АДРЕСА_1 .
ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 договір довічного утримання, посвідчений Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 21 квітня 2004 року, на 30/100 частини зазначеного домоволодіння, яке складалось з двох житлових споруд під літерою А-1 та Б-1, розташованих на земельній ділянці площею 1557 кв. м.
В 1967 році ОСОБА_9 з дозволу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почав будівництво будинку на земельній ділянці, відведеній для будівництва споруди під літерою А-1 та Б-1.
В 1968 році ОСОБА_9 на цій земельній ділянці було збудовано споруду під літерою Д-1, загальною площею 71,8 кв. м, житловою площею 53,4 кв. м,
яка складається з коридору 4-1, кухні 4-2, житлової кімнати 4-3, коридору
4-4, житлової кімнати 4-5, також двох жилих, але не обладнаних кімнат
4-6, 4-7, у оформленні права на яке виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Дніпропетровська було відмовлено, оскільки будівництво не завершено та не обладнано житлові кімнати 4-6, 4-7.
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не мали можливості закінчити будівництво будинку через важким матеріальний стан, отримали технічний паспорт
в Дніпропетровському міському бюро технічної інвентаризації
(далі - Дніпропетровським МБТІ), були прописані в ньому, сплачували земельний податок і вчиняли дії щодо страхування будинку.
10 квітня 1987 року Дніпропетровським МБТІ складено акт про те,
що ОСОБА_4 за згодою власників домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , але без згоди виконавчого комітету Ленінської районної ради міста Дніпропетровська проживає у будинку під літерою Д-1 з 1968 року.
Після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відкрилась спадщина.
За результатами розгляду звернення до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батьків ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки права на вказане домоволодіння у визначеному законом порядку не оформлені.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.